Я випадково почула розмову нареченого з його матір’ю й зрозуміла, що після весілля вони вже ділять моє майно.

Зрозумівши, що лагідна маска більше не працює, Галина Петрівна миттєво перейшла в наступ. Її обличчя налилося кольором перестиглого баклажана, руки вперлися в боки.

— Ти як із матір’ю майбутнього чоловіка розмовляєш? — заревла вона. — Ми з тебе людину зробити хотіли! У тебе ні поняття сім’ї, ні поваги. Чоловік сказав — дружина зробила. Усе має йти в спільний казан. А бабка твоя взагалі зажилася. Сама в трьох кімнатах господарює, поки нормальні люди по кутках туляться.

— Моя бабуся, по-вашому, зажилася?

Голос Яни став тихим і крижаним.

— Саме так! І якщо ти думаєш, що ми тут перед тобою розшаркуватимемося…

Галина Петрівна набрала повітря для продовження, однак у коридорі пролунав розмірений стукіт підборів.

Кроки наближалися повільно, впевнено, з гідністю акторки, яка виходить на сцену по головну нагороду. Богдан витяг шию. Його мати завмерла з відкритим ротом.

Спершу на стіну лягла витягнута тінь. Потім у дверному прорізі з’явилася Лідія Степанівна. У жовтому світлі кухні її бордове пальто нагадувало королівську мантію. Спина була пряма, підборіддя підняте, а холодний погляд ковзнув по незваних розпорядниках чужого майна так, що молоко в холодильнику могло скиснути просто в пакеті.

Але головним у її появі було не пальто й не бездоганна постава.

У руці Лідія Степанівна тримала важкий револьвер із воронованого металу — старий театральний муляж, виготовлений колись для детективної вистави. Безпечний реквізит виглядав так переконливо, ніби ще недавно з нього стріляли по стаду розлючених бізонів.

Метал зловісно блиснув. Лідія Степанівна повільно підняла зброю, спрямувавши дуло на верхній ґудзик кофти Галини Петрівни. У тиші чулося лише сипле дихання Богдана.

Вона витримувала паузу так, як уміла тільки досвідчена акторка: не квапилася, не метушилася, дозволяла страху самому заповнити простір. Для Яни це був знайомий театральний прийом. Для двох людей біля столу — зустріч із господинею спадку, який вони вже встигли поділити.

На порозі стояла жінка, яку вони кілька хвилин тому вже подумки виселили з власної квартири й майже викреслили з життя… 👉👉👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» нижче👇👇👇