Я вирішила зненацька потішити подругу, тож нікого не попередила й приїхала до неї на дачу…
Сафронов передав слідству все листування й договори. Його свідчення підтвердили, що Олег обіцяв розрахуватися з кредиторами після продажу майна дружини.
Компанія пройшла банкрутство. Її активи реалізували, а виручені гроші розподілили між кредиторами у встановленій черговості. Сафронову повернули лише невелику частину вкладеного.
— Сам винен, — зізнався він Марині після засідання. — Я бачив, як Олег обманює інших, але чомусь вирішив, що зі мною він буде чесний.
Олег до кінця заперечував злочинний умисел. Він стверджував, нібито намагався врятувати бізнес, повернути позику й купити сім’ї заміський будинок. Альона перекладала відповідальність на нього й говорила, що лише оформлювала папери за вказівками клієнта.
На судовому розгляді оголосили листування. В одному повідомленні Олег пропонував після отримання грошей оголосити фірму неплатоспроможною. В іншому обговорював, як домогтися підпису Марини під позикою без забезпечення.
Альона писала, що знайомий покупець готовий указати в договорі меншу вартість. Лариса була присутня в залі окремо й до Марини не підходила.
Вирок прозвучав майже через рік після першої дачної зустрічі. Олега визнали винним у шахрайстві й використанні підробленого документа. Альону — у сприянні та участі в підготовленій схемі.
Суд урахував суму позики, узгодженість дій, спробу заволодіти виручкою від продажу квартири й тиск на потерпілу. Обоє отримали реальні строки. Із них також стягнули на користь фінансової організації встановлену суму збитків.
У Марини більше не було боргу й ризику втратити житло. Після засідання журналіст місцевого видання спробував зупинити її, але Дмитро став між ними.
— Моя довірителька не обговорює особисте життя.
На вулиці Марина озирнулася на будівлю суду.
— Тепер це кінець?
— У сторін залишається час на оскарження, — відповів Дмитро. — Але головну частину шляху ви вже пройшли.
— У тебе завжди знаходиться уточнення, яке заважає розслабитися.
— Професійна звичка.
— А якщо говорити не як юрист?
Дмитро усміхнувся.
— Тоді я запропоную тобі повечеряти.
Марина не відразу погодилася на зустріч, де не буде довіреностей, судових томів і проєктів заяв. Їй ще належало навчитися відрізняти розумну обережність від постійного очікування зради.
За тиждень вони зустрілися в невеликому ресторані. Дмитро не розпитував про Олега й не намагався будувати плани за двох. Вони говорили про роботу, Кирила й місця, які кожному хотілося колись побачити.
Їхні стосунки розвивалися неквапно. Дмитро не прагнув замінити хлопчикові батька. Він допомагав Кирилові з уроками, одного разу звів його на виставку техніки й завжди заздалегідь питав дозволу в Марини.
Кирило першим помітив, що мати стала частіше усміхатися.
Навесні Марині запропонували очолити фінансовий напрям нового проєкту. Раніше вона відмовилася б, боячись не впоратися водночас із великим робочим навантаженням і домашніми справами. Тепер погодилася.
Мати пообіцяла допомагати з онуком, а Кирило пишався підвищенням. У неділю вдома влаштували невелике свято. За столом зібралися мати, Дмитро й кілька колег.
Кирило приніс плакат, над яким просидів увесь попередній вечір. Він намалював квартиру з трьома світлими вікнами й вивів угорі великими літерами: «Наш дім».
— Куди його повісити? У твоїй кімнаті?
— Краще в передпокої, щоб його відразу бачили всі, хто приходить.
Дмитро закріпив малюнок над полицею. Марина відійшла до дверей і подивилася на сина, матір і гостей.
У цієї квартири не було великої ділянки, другого поверху й окремого місця для майбутнього собаки. Зате тут ніхто не вимагав розплачуватися довірою за можливість називатися сім’єю.
Коли гості розійшлися, Дмитро допоміг прибрати посуд, а Кирило вже спав у своїй кімнаті.
— Раніше мені здавалося, що щастя неодмінно має виглядати дорого, — сказала Марина. — Великий будинок, успішний чоловік, гарні обіцянки. Тепер я знаю: воно починається там, де не треба постійно озиратися й перевіряти, хто стоїть за твоєю спиною.
Дмитро обережно взяв її за руку. Марина не відсторонилася. Страх пішов, поступившись місцем новому життю, яке Марина більше нікому не дозволила б у себе відібрати.
