Замість мого нового авто відгукнулася машина свекрухи, а чоловік миттю зник за шторами

За дві години Марина під’їхала на таксі до найближчого відділку поліції, зібрана й спокійна. Артем дістався туди на бордовій малолітражці матері. Від нього тхнуло бензином, пальці були вимазані мастилом, а в погляді застиг відчай. Дорогою стара машина, судячи з усього, знову намагалася остаточно заглухнути.

Усередині Марина підписала необхідні папери. Вона підтвердила, що автомобіль було взято без її згоди, але після того, як машину знайшли й вилучили, заявила про відсутність подальших претензій. Працівник слідства ледь помітно всміхнувся: справжня картина була йому очевидна, але після примирення сторін розгляд припинили.

Валентину Олегівну випустили. Вона ніби зменшилася за ці кілька годин: пишна зачіска опала, шкіра стала сірою, а від колишньої войовничості не лишилося й сліду. Свекруха підійшла до сина мовчки й навіть не глянула в бік невістки.

Після звільнення Валентини Олегівни вони вирушили на спеціальний майданчик. Там Артемові виставили рахунок за евакуацію, зберігання автомобіля й оформлення документів. Іще тридцять тисяч у місцевій валюті зникли з його бюджету. Він платив із таким виразом, ніби разом із грошима в нього забирали останні надії на колишнє життя. Лише після цього працівник дозволив забрати кросовер, і ворота майданчика повільно відчинилися…