Замість мого нового авто відгукнулася машина свекрухи, а чоловік миттю зник за шторами

— Гаразд, — сказала вона. — Я можу підтвердити, що автомобіль знайдено, конфлікт урегульовано і на подальшому розгляді я не наполягаю. Але тільки за виконання трьох умов.

— Згоден на все! — вигукнув Артем.

— Перше: просто зараз ти переказуєш мені двісті тисяч у місцевій валюті. Це компенсація за те, що сталося, і оплата повної хімчистки, бо салон напевно забруднений розсадою й добривами.

Чоловік поперхнувся.

— Двісті? У мене навіть на новий ігровий комп’ютер відкладено лише сто п’ятдесят тисяч!

— Чудово. Отже, на комп’ютер заощадження знайшлися, а на справну машину для матері — ні. Позич у друзів або попроси Валентину Олегівну продати хутряне пальто, яке вона змусила мене подарувати їй на ювілей. Часу мало.

— Що ще? — простогнав Артем.

— Усі витрати на евакуатор, зберігання й оформлення повернення оплачуєш ти. Документи в мене, тому забирати кросовер поїдемо разом. Точніше, ти мене повезеш.

— На чому?

— У дворі стоїть чудова машина твоєї матері. Ти ж запевняв, що вона на ходу.

На тому кінці лінії повисло важке мовчання.

— І останнє: до вечора в моїй квартирі не повинно залишитися твоїх речей. Заяву на розлучення я подам через електронний сервіс.

Марина завершила розмову, не давши йому відповісти. Рівно за сім хвилин телефон сповістив про надходження всієї суми. Очевидно, Артем спустошив свої схованки, подзвонив друзям і встиг позичити те, чого бракувало. Швидкість переказу сказала дружині більше за будь-які вибачення: можливість виконати її вимоги в нього була, просто раніше він не вважав за потрібне поважати її відмову. Крім того, Артем надто добре уявляв, що влаштує мати, якщо розгляд справи проти неї не припинять…