Зглянувшись над побитим волоцюгою, заможна жінка дозволила йому переночувати у своїй лазні

Подвір’я помітно змінилося. Торішнє пожухле листя було зібране в мішки, доріжки ретельно вичищені, а огорожа акуратно підготовлена до фарбування. Леонід чекав на неї на веранді лазні, втомлено спершись на поручні.

«Добрий вечір, Марино». Він випростався і, спустившись із веранди, попрямував до господині. «Я подивився ваш місток через струмок. Його можна відремонтувати. Ставок знову оживе». Марина скептично вигнула брову, кутаючись у пальто.

«Леоніде, це не просто дошки підбити. Там штучне русло, замкнена система. Усе прогнило. Потрібні матеріали, інструменти».

«Потрібен цемент, пластикові труби, перехідники й простенький зварювальний апарат, — спокійно перелічив чоловік. — Каркас мосту треба посилити. Я вам усе напишу, скільки чого».

Марина винесла з будинку цупку теку й простягнула Леонідові роздруковані аркуші. «Ви надто легко про це говорите. Ось кошторис, який мені нещодавно надіслала фірма з благоустрою. Сума відчутна. Але що вдієш, тут потрібні дорогі професіонали. Леоніде, ви певні, що розумієте, у що вплутуєтеся?»

Чоловік побіжно перегорнув папери, і на його губах з’явилася впевнена усмішка. Він повернув Марині теку. «Ці професіонали завищили обсяги втричі. Конструкція типова. Треба просто залити нову подушку під лівобережну опору. Там пішов зсув ґрунту. Балки прогону міцні, досить посилити їх ребрами жорсткості. А для русла зробимо піщану подушку під гідроізоляцію, щоб трубу взимку не виштовхнуло пученням. Я впораюся».

Марина мимоволі затримала подих. Складні технічні формулювання злітали з його вуст так природно, ніби він усе життя тільки цим і займався. У її душі заворушилася цікавість.

«Послухайте, звідки вам усе це відомо? Ви будівельник?» Леонід розгублено замовк. Його погляд на мить став переляканим. Він із силою потер скроні, марно намагаючись упіймати думку, що вислизала.

«Не можу згадати, — з гіркотою відповів він. — Усередині глуха стіна. Я просто дивлюся на цей міст і в голові самі спливають розрахунки. Я знаю, як треба робити, і все. Дозвольте спробувати. Принаймні матеріали обійдуться вам значно дешевше, ніж пропозиція фірми».

Наступні три тижні промайнули в клопотах.

Марина купила все за списком Леоніда, включно зі зварювальним апаратом. Увечері, повертаючись, вона заставала чоловіка за роботою. Подвір’я осявали спалахи зварювання.

Тут і там громадилися демонтовані частини конструкції та сіріли ділянки свіжого бетону. Леонід працював спритно й акуратно. Наприкінці третього тижня Марина повернулася з театру, куди нарешті вибралася з подругами.

Стояв теплий вечір; на Марині була розкішна струмлива сукня, що підкреслювала силует. Через вічні клопоти про бізнес вона майже забула, як це — бути просто красивою жінкою. Біля штучного ставка, збираючи інструменти, стояв Леонід.

Почувши, як у двір заїжджає машина, він обернувся і, коли жінка вийшла, завмер у німому захваті. Вона прочитала в його зачарованому погляді щире визнання її краси. Марина раптом упіймала себе на думці, що вперше за багато років почувається жінкою, а не жорсткою бізнесвумен, якої побоюються й поважають. Підійшовши ближче й внутрішньо тішачись його неприхованим захопленням, Марина сама завмерла від подиву…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇