Жінка повірила в смертельний діагноз, аж поки випадково не почула розмову чоловіка про його справжній план
«Але в паперах зазначені метастази». — «Тому й треба з’ясувати походження цього документа». Ірина Семенівна посунула до неї роздрукований протокол.
«Отримайте завірену копію. До приватної клініки подайте заяву на видачу картки, знімків і журналу реєстрації біопсії, що стосуються вашого обстеження». У коридорі Наталія зателефонувала юристці.
«Пухлини немає», — повідомила Наталія. «Це підтверджено документом?» — запитала Марина. «Так».
«Потрібна перевірка гістології. Не повідомляйте чоловікові. Я під’їду за пів години».
Вони зустрілися в кафе навпроти лікарні. Гордієнко прочитала протокол, прибрала його до файла й відкрила ноутбук. «Тепер маємо суперечність між двома медичними документами».
«Але спосіб підробки ще не встановлено», — сказала Марина. «Я сама подам заяву Савченкові», — відповіла Наталія. «Подасте без скандалу», — попередила юристка.
«Скажете, що закордонна клініка потребує вихідних матеріалів. Така причина збігається з планом Вадима». Марина склала текст.
Наталія переписала його від руки. «Поліції вже можна показати запис?» — запитала вона. «Спершу зафіксуємо походження аналізів».
«Інакше спільники почнуть пояснювати все технічною помилкою. Після звернення вони можуть спробувати підмінити матеріали. Будь-яка перешкода теж стане доказом».
«Сьогодні Вадим веде мене до Савченка», — сказала Наталія. «Запитайте, хто брав зразки для дослідження, де його проводили і чому немає протоколу. Розмову запишіть, якщо це буде безпечно», — порадила Марина.
О пів на п’яту Наталія повернулася на фабрику. Чоловік чекав у її кабінеті. На столі лежали три теки з оцінкою землі, переліком обладнання і попереднім розрахунком продажу.
«Ти швидко почав», — зауважила вона. Вадим підвівся назустріч. «У нас немає часу».
«Я зв’язався зі спеціалісткою з нерухомості. Її звати Інна Борисівна Руденко. Вона готова приїхати завтра».
«Звідки ти її знаєш?» — запитала Наталія. «Працювали по одному складу кілька років тому», — відповів він без затримки. «Вона вже знайшла покупця?» — уточнила дружина. «Інвестор давно придивляється до ділянки, але готовий діяти лише за швидкої угоди, навіть не оглянувши виробництво», — пояснив Вадим.
«Його цікавить земля». Вадим розкрив першу теку. Сума виявилася втричі нижчою за ринкову оцінку, яку Наталія замовляла минулої осені.
«Чому так мало?» — запитала Наталія. «Терміновість знижує ціну. Зате ти встигнеш оплатити лікування», — відповів Вадим і торкнувся її ліктя.
«Не думай про цеглу і верстати. Я хочу врятувати тебе». Наталія прикрила повіки, удаючи втому.
«Нехай Інна приїжджає», — погодилася Наталія. «Я знав, що ти ухвалиш розумне рішення», — зрадів Вадим. «Перед продажем Марина перевірить договір», — додала вона.
На обличчі чоловіка з’явилося роздратування. «Гордієнко тягнутиме час. Юристи живуть сумнівами».
«Вона багато років захищає мої інтереси», — заперечила Наталія. «Тепер їх захищаю я», — відповів Вадим. Наталія повернулася до нього. «Тоді тобі нічого боятися її перевірки».
Вадим усміхнувся, але руку прибрав. «Звісно. Просто кожна затримка небезпечна».
Увечері вони приїхали до приватної клініки. Савченко зустрів подружжя біля ліфта. «Наталіє Петрівно, як ви почуваєтеся?» — запитав він. «Слабкість посилилася», — відповіла Наталія.
«Це очікувано. Проходьте». У кабінеті Вадим сів поруч.
Його коліно торкалося ноги дружини, ніби нагадувало про контроль. Наталія поклала заяву на стіл. «Закордонна клініка запитує вихідні матеріали».
«Знімки, скельця, блоки і протокол біопсії. Я хочу отримати все завтра». Савченко завмер на мить.
«Яка саме клініка? Ви ще не назвали її повної назви», — сказав Савченко. «Я попросив знайомого перекласти вимоги кількох центрів», — відповів Вадим. Лікар пробіг очима текст.
«Підготовка забере час», — попередив Савченко. «Ви сказали, що рахунок іде на тижні», — нагадала Наталія. Вадим втрутився.
«Олеже Мироновичу, зробіть усе можливе. Наталія згодна продати фабрику, тож питання оплати майже вирішене». Савченко подивився на нього.
«Добре. Зареєструйте заяву в адміністратора. Частину документів отримаєте завтра, матеріали лабораторія видасть окремо».
«Де досліджували тканину?» — запитала Наталія. «У лабораторії нашого партнера», — відповів Савченко. Наталія поставила ще одне запитання: «Чому немає протоколу забору матеріалу?» Лікар пояснив: «Секретарка не вклала аркуш».
«Звичайна неуважність», — додав лікар. «Хто проводив процедуру?» Савченко провів долонею по столу. «Доктор Яценко».
«Я його бачила?» — запитала Наталія. «Ви були під седацією і могли не запам’ятати», — відповів Савченко. Вадим стиснув руку дружини.
«Не муч себе подробицями», — попросив Вадим. «Мені доведеться довірити цим людям життя», — заперечила Наталія. Онколог відкрив шухляду й дістав коробку з таблетками.
«Приймайте по одній вранці та ввечері. Препарат знизить тривогу, поверне сон і допоможе легше переносити слабкість». Наталія прочитала назву.
«Є побічні ефекти?» — запитала Наталія. «Можливі сонливість і загальмованість. За кермо краще не сідати», — відповів Савченко. Він зробив запис у картці, відірвав аркуш і передав Вадимові, хоча пацієнтка сиділа ближче.
На першому поверсі Наталія зареєструвала заяву. Адміністраторка поставила штамп, дату і підпис на другому примірнику. Коли подружжя вийшло на вулицю, чоловік забрав ключі від машини.
«Ти чула лікаря. Я поведу». Дорогою Вадим говорив про переліт.
Наталія відповідала коротко. Таблетки лежали в сумці поруч із підтвердженням, що смертельної пухлини немає. Удома чоловік сам приніс воду.
«Випий ліки зараз», — запропонував Вадим. «Спершу поїм. На голодний шлунок не хочу», — відмовилася Наталія.
«Савченко нічого такого не казав», — зауважив Вадим. «В інструкції подивлюся», — відповіла Наталія. Чоловік затримався біля столу, а потім вийшов до ванної.
Наталія сфотографувала упаковку й переслала знімок Гордієнко. Потім сховала одну таблетку в паперовий пакет, решту лишила на місці. Уночі вона почула, як чоловік підвівся з ліжка.
Смужка світла лягла на підлогу з коридору. За хвилину в кабінеті тихо зачинилися двері. Наталія взяла смартфон, босоніж підійшла ближче й зупинилася за стіною.
Вадим говорив пошепки: «Вона зажадала скельця і блоки». Він вислухав відповідь. «Так, заяву зареєстрували».
«Попередь лабораторію, щоб нічого не віддавали без твого дозволу». Він вислухав відповідь. «Тоді знайди заміну».
«Мені байдуже, чиї будуть матеріали. Головне, щоб прізвище і номер збігалися». Наталія ввімкнула запис.
«Справжня пацієнтка нічого не знає?» — запитав Вадим після паузи. Вислухавши відповідь, він провадив далі: «Чудово. Нехай і далі вважає, що в неї звичайна кіста».
У Наталії похололи долоні. За вигаданим діагнозом стояла інша жінка. Та жила, не підозрюючи, що її смертельну хворобу вкрали разом з аналізами…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
