Жінка повірила в смертельний діагноз, аж поки випадково не почула розмову чоловіка про його справжній план
Уранці Наталія прокинулася від дотику до щоки. Вадим сидів поруч і дивився на неї з турботою, якій тепер неможливо було вірити. «Як ти почуваєшся?» — запитав він. «Ніби всю ніч не спала», — відповіла Наталія.
«Таблетка допомогла?» Вона затримала відповідь на кілька секунд. «Мабуть. Я майже нічого не пам’ятаю після вечері».
В очах чоловіка майнуло задоволення. «Отже, препарат діє. Сьогодні приймеш ще одну».
Наталія повільно сіла, удаючи слабкість. Уночі вона зберегла другий запис і надіслала копію Марині. «Мені треба на фабрику».
«Інна приїде о десятій. Я сам проведу зустріч», — заперечив Вадим. «Покупець захоче почути згоду власниці», — нагадала Наталія.
Вадим подав їй халат. «Тоді побудеш недовго, а потім я відвезу тебе додому». Поки чоловік готував каву, Наталія зачинилася у ванній і написала Гордієнко.
Юристка відповіла відразу: «Запис отримала. Після слів про справжню пацієнтку чекати не можна».
«Сьогодні подамо заяву про підміну медичних матеріалів і можливе шахрайство. Вони ще нічого не продали. Ознаки змови вже очевидні, а невідома жінка перебуває в небезпеці».
«Передамо копії документів і записи. Про перевірку нас повідомляти не зобов’язані», — пояснила Марина. «А якщо Вадим помітить?» — запитала Наталія. «Продовжуйте грати свою роль».
Наталія почула кроки в коридорі. «Мені час», — написала вона. «Об одинадцятій у нотаріуса поруч із фабрикою», — відповіла Марина.
«Заяву підпишете там. Оригінали поки що залишаться у вас». На кухні Вадим поставив перед дружиною чашку і коробку з ліками.
«Випий після їжі». Наталія поклала таблетку на язик і запила водою. Коли чоловік відвернувся до кавоварки, вона непомітно виплюнула препарат у серветку.
За пів години подружжя приїхало на підприємство. Наталія вийшла з машини повільніше, ніж зазвичай, дозволивши Вадимові підтримати її під лікоть. На прохідній Вадим попросив охоронця нікого не пропускати без погодження.
У кабінеті Галина стривожено запитала: «Може, лікаря викликати?» Наталія відповіла: «Не треба. Попередь, коли приїде Руденко». Секретарка вийшла.
Вадим прикрив жалюзі. «Тобі краще не показуватися працівникам. Підуть чутки».
Наталія опустилася в крісло й прикрила очі. Чоловік відкрив ноутбук. У таблиці майбутньої угоди значилася винагорода посередникові.
Сума перевищувала річну зарплату начальника цеху. «Хто її отримає?» — запитала Наталія. Вадим згорнув вікно. «Компанія Інни».
«Термінові послуги коштують дорого», — пояснив Вадим. «Тому я хочу розуміти, куди підуть гроші», — відповіла Наталія. Двері відчинилися після короткого стуку.
Галина повідомила: «Інна Борисівна приїхала». До кабінету увійшла 38-річна блондинка у світлому брючному костюмі.
Яскрава помада і впевнена хода видавали звичку призначати ціну чужим речам. «Наталіє Петрівно, мені дуже шкода, що ми знайомимося за таких обставин», — промовила гостя.
Наталія відразу впізнала голос із телефонної розмови чоловіка. «Сідайте», — сказала господиня фабрики. Інна поклала на стіл теку.
«Вадим Романович розповів лише необхідне. Я збережу конфіденційність», — запевнила Інна. «Він розповів вам про мій діагноз без дозволу?» Відвідувачка розгубилася.
«Інакше терміновість угоди виглядала б дивно», — відповіла Інна. «Я довіряю Інні», — втрутився Вадим. «Тоді нехай пояснить пропозицію», — сказала Наталія.
Руденко розгорнула схему ділянки. «Інвестора цікавить територія. Виробництво він, найімовірніше, закриє».
«Обладнання можна реалізувати окремо, однак швидкий покупець призначить невисоку вартість», — провадила Руденко. «Хто цей інвестор?» — запитала Наталія. «Компанія “Граніт Девелопмент”», — відповіла Інна. «Документи принесли?» — «Тут виписка і картка компанії», — сказала Руденко.
«Фірма існувала менш як п’ять місяців, мала мінімальний капітал і адресу масової реєстрації. Як компанія без активів оплатить фабрику?» — запитала Наталія. «За нею стоять серйозні люди. Фінансування надійде після попереднього договору», — відповіла Інна.
«Назвіть їх», — зажадала Наталія. «Вони поки не розкривають себе», — відповіла Інна. «Отже, я маю повірити вашій обіцянці?» Вадим втрутився: «Ми все перевіримо».
Наталія відкинула голову, ніби їй стало зле. «Пробачте. Мені важко зосередитися».
Руденко відразу пом’якшала. «Для початку достатньо листа про наміри», — запропонувала вона. «Тоді Марина подивиться текст», — відповіла Наталія.
Інна кинула швидкий погляд на Вадима. «Звісно. Тільки інвестор просив відповідь до вечора».
«Чому така поспішність?» — запитала Наталія. «У нього є інша ділянка», — відповіла Інна. Наталія закрила теку. «Нехай інвестор підтвердить наявність коштів і розкриє кінцевих власників».
«До того я нічого не підпишу». Вадим провів Інну. У коридорі вони заговорили впівголоса.
Наталія підійшла до дверей і ввімкнула диктофон. «Вона надто зібрана», — прошепотіла Руденко. «Таблетки ще не подіяли як слід», — відповів Вадим.
«Гордієнко все зіпсує. Я усуну її від угоди. Увечері натисну сильніше».
Кроки віддалилися. За кілька хвилин Вадим повернувся сам. «Ти виставила Інну шахрайкою».
«Я поставила звичайні запитання», — заперечила Наталія. «У нас немає місяця на перевірки», — нагадав Вадим. «Отже, знайдіть покупця, який здатен підтвердити гроші за один день».
Чоловік стиснув щелепу. «Ти вчора довірила мені своє спасіння», — нагадав він. «І далі довіряю», — відповіла Наталія.
Вадим відразу змінив тон. «Пробач. Я боюся тебе втратити».
Він обійняв дружину. Тепер у кожному жесті відчувався розрахунок. Об одинадцятій Наталія сказала: «Хочу прилягти в кімнаті відпочинку».
Вадим пішов до фінансового відділу. Вона спустилася запасними сходами й пройшла до нотаріальної контори сусідньої будівлі. Гордієнко чекала біля вікна.
Наталія прочитала заяву, підписала кожну сторінку й передала їй флеш-накопичувач із записами. «Додамо завірені копії, — пояснила Марина. — Ще звернемося до медичного нагляду».
«Там перевірять картку і зберігання матеріалів», — провадила Марина. «Що з таблеткою?» — запитала Наталія. «Упаковку передала до незалежної лабораторії. Склад скоро з’ясуємо».
«Блістер і призначення зберігайте». Гордієнко відкрила виписку з реєстру. «Тепер про покупців».
«Єдиний учасник компанії “Граніт Девелопмент” — Зінаїда Петрівна Руденко, 69-річна тітка Інни. Керівником значиться людина, яка одночасно очолює ще сім фірм», — повідомила Марина. «Отже, компанія підставна», — підсумувала Наталія.
«Ознаки є, остаточну оцінку дадуть компетентні органи. Нам важливіше інше. Два місяці тому фабрика перерахувала фірмі Інни аванс за консультаційні послуги».
Наталія підвела голову. «Я нічого не погоджувала», — сказала вона. «Платіж провів Вадим у межах свого банківського ліміту», — пояснила Марина.
«Призначення сформульоване розпливчасто: “Аналіз інвестиційної привабливості території”», — провадила Марина. «Він оплатив моїми грошима підготовку до крадіжки», — промовила Наталія.
«Схоже на те. Договір я запросила в бухгалтерії». Наталія подивилася на підпис чоловіка.
«Він давно все готував»…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
