Багатодітна мати віддала старенькому останні гроші, а згодом побачила біля свого ветхого будинку дорогий позашляховик

Дмитрикові не виповнився й рік, коли я знову побачила дві смужки. Мене лякали тісна однокімнатна квартира й постійна нестача грошей. Роман вислухав мої сумніви й твердо сказав, що дитина буде бажаною, а труднощів боятися вже пізно. Так у нашій родині з’явилася Ліза.

Із двома малюками-погодками було важко. Чоловік удень працював, вечорами вчився й нерідко повертався за північ, ледве тримаючись на ногах. Я майже весь час залишалася з малюками сама. Свекруха жила поруч і вже була на пенсії, але допомагати не прагнула: заходила на свята, недовго сиділа за столом і йшла.

Коли старші трохи підросли й почали ходити до садка, я дізналася про третю вагітність. Ми з Романом обговорили становище й вирішили зберегти дитину. Народилася Алінка. Дмитрик і Ліза, самі ще зовсім маленькі, намагалися допомагати: приносили пелюшки, гойдали колиску й старалися не шуміти, коли сестричка засинала.

Попри втому й тісноту, у домі було багато сміху. Роман працював без відпочинку, продовжував навчання й вірив, що з часом ми переїдемо до більшої квартири. Але одного промозглого листопадового дня дощ від ранку бив у шибки суцільною стіною. У двері подзвонили колеги чоловіка, а поруч із ними стояв працівник поліції з важким нерухомим обличчям…