Чоловік хотів закрити мокру тріщину в погребі, але за бетоном виявив джерело води, якого там не мало бути.

Вони пішли до Сергія, давнього друга покійного господаря. Раніше він не відповідав на дзвінки, посилаючись на хворобу дружини. Побачивши акт і квадратний ключ засувки, Сергій сів за кухонний стіл. Підпис він упізнав одразу.

— Камеру я не оглядав, — сказав він. — Це моя провина.

Багато років тому Р-2 збирав воду з даху й постачав водою сад і майстерню. Коли по зварному шву з’явилося протікання, батько Марини звелів спорожнити резервуар, розрізати його на секції й вивезти. Роботою керував Павло, якому тоді терміново були потрібні замовлення. Сергій бачив, як винесли кілька труб і листів металу, а потім поїхав по деталі, яких бракувало.

Повернувшись увечері, він виявив наполовину закладений проріз. Павло показав фотографії щебеню й сказав, що ємність розрізали, порожнину заповнили, нижній злив залишили відкритим. Сергій підписав акт, не перевіривши глибини камери. Батько Марини вже погано ходив сходами й погодився чекати фотографій остаточної роботи.

— Чому ти промовчав тепер? — запитав Андрій.

— Бо мій підпис там стоїть. Якщо Павло обдурив, я йому допоміг. Якщо не обдурив, я зруйнував би вашу сім’ю через власну пам’ять. Я все сподівався, що вода виявиться зовні.

Сергій не підтвердив саботажу. Резервуар могли розібрати не повністю, залишивши вигнуті листи й порожній об’єм; весняна гілка могла потрапити туди помилково. Не виключалася й ґрунтова вода, що просочилася через старий сервісний канал. Однак тепер за стіною напевно була конструкція, про яку Павло говорив не всю правду.

Дорогою додому Андрій перепросив у Марини. Не за підозри, а за те, що в перші дні вимагав негайно обирати між чоловіком і братом. Марина зізналася, що й сама надто довго сприймала впевнений голос Павла за доказ. Вони вирішили не підписувати договір і не розкривати стіну без інженера.

Марина написала будівельній фірмі з адреси, вказаної в проєкті договору. Вона повідомила, що є власницею будинку, згоди на продаж не давала й просить роз’яснити, на якій підставі підготовлено папери. Відповідь надійшла наступного дня: фірма справді обговорювала з Павлом об’єднання двох сусідніх ділянок, але вважала переговори попередніми.

Представник додав, що остаточна ціна залежала від площі й строків звільнення обох об’єктів. Конкретних сум і умов він не розкрив, пославшись на незавершені переговори. Із доданої хронології випливало лише, що Павло вперше надіслав схему об’єднаної ділянки за шість тижнів до затоплення, а через два тижні уточнив можливий строк передачі майстерні. Павло міг заздалегідь шукати покупця й щиро вважати продаж виходом з аварії. Діловий інтерес іще не означав шкідництва, але тепер Андрій знав: ідея продати будинок з’явилася не після аварії, як казав брат Марини…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇