Чоловік постійно дорікав мені своєю квартирою й погрожував вигнати. Сюрприз, який чекав на нього й свекруху після мого переїзду

— Терпимо. Шпалери старі. І кран у ванній капає.

— Полагоджу при нагоді. До речі, ви переставили тумбочку від вікна до стіни. Поверніть, будь ласка. Бабуся завжди тримала її біля вікна, я зберігаю порядок.

Пауза.

— Тумбочку?

— Так. Вона незручно стоїть біля стіни — загороджує розетку. Бабуся спеціально так розрахувала.

Свекруха хмикнула, але промовчала. На третій день я приїхала особисто. Пройшлася квартирою, провела пальцем по підвіконню — жест, підгледжений у самої Галини Федорівни.

— Пил, — сказала я задумливо.

— Де?!

— На підвіконні. Я звикла, щоб у моїй квартирі було чисто. Якщо вам важко — можу скласти графік прибирання, повісити на холодильник.

Галина Федорівна витріщилася на мене так, ніби я запропонувала їй пройти вакцинацію від сказу.

— Ти мені — графік прибирання?!

— А чому ні? Ви мені щотижня пояснюєте, як правильно мити підлогу. Вирішила відповісти взаємністю.

На четвертий день я заїхала вранці дорогою на роботу — провідати, як справи. У ванній горіло світло, на тумбочці стояла фотографія Галини Федорівни в рамці.

— Галино Федорівно, світло у ванній горіло всю ніч. Електрику в моїй квартирі оплачую я. Буду вдячна, якщо ви вимикатимете за собою.

— Я забула! Один раз!

— Звісно. Буває. І ще — вашу фотографію на тумбочці побачила. Це мило, але я волію, щоб у квартирі залишався бабусин інтер’єр. Можна прибрати в шухляду?

Свекруха побагровіла, але я вже йшла до дверей.

— Гарного дня, Галино Федорівно. Увечері зазирну.

Увечері, після зміни, я забрала Тьому із садка, завезла додому, залишила з Геною й поїхала до свекрухи. Вона відчинила двері в халаті, з підібганими губами.

— Привезла вам рушники, — я простягнула пакет. — І мийний засіб для ванної, у бабусі старий засох.

— Могла б і не клопотатися, — Галина Федорівна взяла пакет кінчиками пальців, ніби я привезла не рушники, а біологічний зразок.

— Та ну що ви, мені не складно. Я ж господиня — маю стежити, щоб гостям було зручно.

Слово «гостям» зависло в повітрі. Свекруха смикнула бровою, але промовчала. Я пройшла на кухню, зазирнула в холодильник.

— Що на вечерю, Галино Федорівно?