Чоловік пояснив, навіщо оформлювати купівлю квартири як подарунок, але Оксана не залишила це питання в нотаріуса

Вітя аж підскочив на стільці, ледь не перекинувши його. Його обличчя вкрилося червоними плямами.

— Оксано, що ти верзеш? Яка спільна власність? Негайно переказуй гроші матері. Ми ж так вирішили. Мама нам поступилася мільйоном.

Оксана навіть не здригнулася. Вона повернула голову до нотаріуса, який спостерігав за цією сценою з неприхованим професійним інтересом, злегка піднявши брову.

— Скажіть, шановний Аркадію Михайловичу, — звернулася Оксана до чоловіка. — А якщо я просто зараз, от із цього стільця, перекажу Світлані Романівні три з половиною мільйони за квартиру, яку щойно оформили за договором дарування, це вважатиметься купівлею житла з мого боку?

Нотаріус суворо подивився на родину крізь свої окуляри в роговій оправі. Його голос став жорстким, як металева лінійка.

— У жодному разі. Юридично це цілковитий нонсенс. За щойно підписаними документами це суто безоплатне дарування. Будь-який переказ грошей від Оксани Сергіївни на рахунок дарувальниці виглядатиме або як благодійна й безоплатна фінансова допомога свекрусі, або, що набагато гірше, як незаконна спроба приховати угоду купівлі-продажу. У разі будь-якого конфлікту чи розлучення Оксана Сергіївна не зможе претендувати на цю квартиру, оскільки за паперами вона її не купувала, а от повернути свої гроші буде практично неможливо. Закон є закон.

Обличчя Світлани Романівни миттю зблідло. Смарагдовий велюровий костюм раптом видався на ній недоладно смішним. Вона перевела панічний погляд із нотаріуса на Оксану, потім на стос паперів. До неї нарешті дійшов увесь масштаб катастрофи. Оксана не блефувала. Вона не збиралася віддавати мільйони за папірець, на якому немає її імені.

— Вітю, — заверещала свекруха несамовитим голосом, забувши про манери, — вона хоче нас кинути на гроші. Це шахрайство. Я вже бригаду найняла. Ремонт у будинку робити.

Оксана лише розвела руками. Свекруха схопилася за серце. Вона вже розпланувала, як пустить мільйони невістки на ремонт сільського будиночка, мріючи перетворити його на солідний котедж. Та мрія не поспішала здійснюватися.

— Аркадію Михайловичу, — заблагала вона, — скасовуйте все, давайте переписувати. Оформлюємо купівлю-продаж навпіл, але нехай переказує гроші.

Жінка потягнулася до столу, намагаючись згребти аркуші своїми чіпкими пальцями, прикрашеними золотими каблучками. Нотаріус рішуче притиснув папери долонею.

— Світлано Романівно, тримайте себе в руках. Це державний орган, а не базар. Папери ще не пішли до реєстру. Угоду можна перервати, якщо ви передумали дарувати. Але переоформити на купівлю-продаж ми зможемо лише за згодою покупця…