Чоловік промовчав, коли його мати зажадала рахувати кожну покупку для дитини, однак дружина вже придумала відповідь

Пункт перший. Харчування. У холодильнику запроваджуємо зонування.

Верхні полиці мої й сина. Нижні ваші. Брати чуже заборонено.

Порушення — штраф у розмірі вартості продукту, помноженої на три.

— Ну й дріб’язкова ж ти, Оксано, — скривилася свекруха.

— Ринкова, — поправила я. — Пункт другий.

Побутова хімія. Порошок, шампунь, туалетний папір. У кожного своє.

— Я помітила, Ларисо Степанівно, ви любите лити кондиціонер для білизни від душі. А тепер усе за власний кошт.

Богдан мовчки жував бутерброд із найдешевшою ковбасою, намагаючись не дивитися на мій сир.

І ось найцікавіше. Пункт третій. Оренда житла.

Свекруха вдавилася чаєм.

— Що?

— А те. Квартира в іпотеці.

Початковий внесок — 80%. Був мій. Із продажу бабусиної однокімнатної квартири.

За документами мені належать три чверті площі. А Богданові — одна чверть. У метрах це маленька спальня.

— А ви ж, Ларисо Степанівно, займаєте вітальню — 20 квадратів. Плюс користуєтеся кухнею й ванною.

— І що? — насторожився чоловік.

— А те, що ви займаєте чужу житлову площу. Якщо в нас роздільний бюджет і кожен сам за себе, я запроваджую орендну плату за користування моїми квадратними метрами.

— Та ти з глузду з’їхала! — верескнула свекруха, багровіючи.

— Із рідного чоловіка гроші дерти?

— Ні, із сусіда, — відрізала я, — і з його гості, яка живе тут уже три місяці. Я дізналася ціни. Оренда кімнати в нашому районі коштує пристойно.

Плюс зношення техніки, меблів. Суму я прописала. Це приблизно половина зарплати Богдана.

— Термін оплати — п’яте число кожного місяця.

— Але в мене немає таких грошей, — вигукнув Богдан. — Оксано, ти що? Я ж іпотеку плачу.

— Свої копійки за договором. Плати. Це твій борг банку. А оренда — це мені. Не подобається — з’їжджайте. Ларисо Степанівно, у вас же двокімнатна квартира простоює на іншому кінці міста…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇