Чоловік витратив заощадження на відпочинок для своєї матері, але вранці виявив у шафі те, чого зовсім не очікував

Богдан стояв посеред кухні, зсутулившись, обхопивши себе руками за плечі. Він мав вигляд нашкодившого школяра, якого змусили вивернути кишені перед директором.

— Прийшли? — глухо спитав він.

Оксана перевірила баланс, вдоволено кивнула, встала з-за столу й вийшла з квартири. Повернулася вона за п’ять хвилин, штовхаючи перед собою по підлозі першу картонну коробку. Минуло двадцять хвилин, і в передпокої громіздилися всі чотири коробки.

— Розпаковуй! — кинула вона, не дивлячись на чоловіка.

Богдан кинувся до коробок, як голодний до польової кухні. Він гарячково рвав скотч, витягуючи свої дорогоцінні сорочки, перевіряючи, чи не пом’ялися лацкани піджаків.

Швидко шаснув у штани, застебнув ґудзики на сорочці тремтячими пальцями. Оксана стояла у дверях спальні, прихилившись до одвірка.

— На море я лечу сама. Прямо завтра. Путівку куплю сьогодні вдень. Гарячу, — спокійним тоном повідомила вона, дивлячись, як чоловік зав’язує краватку. — А ти ці два тижні поживеш сам. Поїси макаронів без сосисок, якщо грошей вистачить. І добре подумаєш, що для тебе сім’я, хто кому що винен і як розподіляти бюджет, не тримаючи ближнього за дурня.

Богдан затягував вузол на шиї, не сміючи підвести на дружину очей.

— І знаєш, — додала Оксана, поправляючи пасмо волосся, що вибилося, — я теж подумаю, лежачи під пальмою. Навіщо мені такий чоловік, якого треба дресирувати відмовою від їжі й шмоток? Після відпустки сядемо, поговоримо.

Грюкнули вхідні двері. Богдан утік на роботу в начищених черевиках, але з дуже блідим обличчям…

Два тижні на морі були прекрасні. Оксана спала до полудня, їла ананаси, купалася в солоній воді й жодного разу не замислилася, скільки зараз коштує кілограм курятини за акцією. Вона засмагла, відпочила й привела нерви до ладу.

Повернувшись додому, вона відчинила двері своїм ключем, очікуючи побачити гори немитого посуду й пил по кутках. Але квартира сяяла чистотою. Підлоги були вимиті, у повітрі пахло хлоркою й лимоном.

На кухонному столі стояв букет її улюблених півоній, а на плиті в новій, нещодавно купленій каструлі вистигав наваристий борщ. У коридор, обережно ступаючи навшпиньки, вийшов Богдан — засмаглий, вочевидь після поїздок на дачу до мами, схудлий на кілька кілограмів, із винуватою усмішкою й кришталево чистим усвідомленням законів сімейного виживання.

Шовковий чоловік — це звучить гордо. Принаймні до наступної відпустки.

А там у Оксани схема вже відпрацьована. Картонні коробки тітка Ліда про всяк випадок викидати не стала. Знадобляться.