Чоловік витратив заощадження на відпочинок для своєї матері, але вранці виявив у шафі те, чого зовсім не очікував

В ефірі знову запала тиша. Цього разу вона була просякнута напруженою роботою думки Галини Василівни. Перспектива того, що великовіковий син повернеться до її стерильного царства, займе кухню, грюкатиме холодильником ночами й розкидатиме шкарпетки, явно переважувала ненависть до невістки. Одна річ — командувати сином телефоном, сидячи в тиші й спокої, і зовсім інша — щодня дихати з ним одним повітрям на тридцяти квадратних метрах.

— Синочку! — Голос матері став значно сухішим і діловішим. — Жити до мене? Ну навіщо ж одразу до мене? У мене тут розсада на підвіконнях, я на кухні косметичний ремонт затіяла. Тісно ж буде, сам розумієш. І спина моя знову ж таки.

— Мамо, скасовуй! — гаркнув Богдан раптом прорізаним басом, розуміючи, що мати зараз його здасть заради розсади й помідорів. — Дзвони в агентство просто зараз!

Оксана сиділа, підперши щоку рукою, і з щирою насолодою спостерігала за цим спектаклем. Кава, до речі, теж була просто чудова.

За десять хвилин нервових суперечок, стогонів про хвору спину й проклять на адресу Оксани Галина Василівна здалася, попередньо змусивши Богдана поклястися, що він усе відшкодує з першої ж премії. Вона зв’язалася з відділом бронювання санаторію.

Там, на щастя, адміністратор виявився ранньою пташкою. Почувши скандальний тон Галини Василівни, він сперечатися не став. Путівку було анульовано.

Як з’ясувалося, про неповоротний спецтариф Богдан просто збрехав, сподіваючись, що так дружина змириться й не змусить його все скасувати. Звичайні умови дозволяли повернення за вирахуванням невеликої комісії, яку Богдан теж зобов’язався покрити зі своєї кишені.

Ще за п’ятнадцять хвилин Оксана отримала сповіщення про переказ повернених грошей. Двісті тисяч…