Чоловік забрав м’ясо для шашликів своїй матері, хоча купували його на зарплату дружини, але три її слова швидко змінили розмову

— Тато відпочиває, — промовила вона тим самим рівним голосом. — А ти йди звідси.

Хвіртка зачинилася просто перед носом Тараса. Засувка брязнула так голосно, що дзвін віддався йому у вухах. Він залишився на дорозі, стискаючи пакети й дивлячись на глухий металевий лист. По спині повільно потекла холодна цівка поту.

Лише тепер до нього дійшло, що жарти скінчилися. Це був не швидкоплинний каприз і не чергова сімейна сварка. Оксана окреслила межу, а він, сам того не помічаючи, давно її переступив.

Одна тривожна думка змінювала іншу. Квартира в них орендована, і без заробітку дружини він не впорається з оплатою. Якщо Оксана збере речі, хто вестиме господарство й готуватиме? Повертатися до матері? Після сьогоднішнього приниження Лариса Іванівна швидко перетворить його життя на безкінечну розплату.

Тарас опустив очі на ковбасу й сир, що стирчали з пакетів. Через власну жадібність і один контейнер м’яса він, здається, примудрився втратити сім’ю. Безлюдна дорога, яка ще недавно здавалася звичайною, тепер тиснула тишею.

Він ковтнув, але в роті пересохло. Ноги стали важкими й неслухняними. Кілька секунд нічого не відбувалося, а потім за хвірткою знову оглушливо клацнув замок…