Чоловік зажадав оплатити дорогі продукти для родичів, які приїжджають, але дружина відповіла зовсім не так, як він очікував

Тарас тупо витріщився на телефон. Потім знову подзвонив у двері. Потім почав гатити в них обома руками, обіцяючи виламати до біса цей шматок заліза. За дверима не пролунало ані звуку.

Ображена Лідія Степанівна, позбавлена вечері, знайшла свій спосіб покарати невдячного нащадка. Вона просто не пустила їх на поріг. Куди подався ситий, але бездомний табір, Лідія Степанівна не знала й знати не хотіла.

Тут же на телефон Богдана прийшло повідомлення від брата: «Мати двері зачинила. Ми в готель їдемо. Більше до неї не сунемося. Хворі ви всі».

Богдан прочитав повідомлення вголос, сидячи на дивані з шматком піци в руці.

Марина допивала свій трав’яний чай. Вона обережно поставила чашку на блюдце, злизала з губи крихту сиру й задоволено всміхнулася. Ідеальний злочин.

Вороги знищили самі себе, не зажадавши від неї ані копійки понад витрачені нерви. Квартира порожня, гаманець у безпеці, а свекруха сидить у гордій самотності зі своїми масажами.

— Слухай, Богдане, — Марина потягнулася, забираючи в чоловіка останній шматок піци з пепероні, — а ж твоя мама мала рацію. Без важких вуглеводів у цій сім’ї ніяк.

Богдан тільки промимрив щось із набитим ротом і перемкнув канал телевізора. Сперечатися з дружиною йому більше зовсім не хотілося.