Чорний пояс заради забави викликав на бій старого ветерана

Зала й далі мовчала. Молодий спортсмен повільно випростався після поклону. Він більше не намагався виглядати впевненим чи непереможним.

Його погляд змінився. Тепер у ньому читалося не бажання довести свою перевагу, а щире прагнення зрозуміти, як людина, яку він ще кілька хвилин тому вважав слабким старим, зуміла так легко змінити хід поєдинку. Ветеран стояв так, ніби нічого особливого не сталося.

Він не чекав овацій, не дивився навсібіч, не шукав захоплених поглядів. Для нього цей поєдинок давно закінчився. Але саме в цю мить уперед вийшов головний тренер клубу — той самий, який упізнав ветерана перед поєдинком.

Він уважно подивився спершу на молодого спортсмена, потім на ветерана. «Думаю, тепер усі мають дізнатися, який шлях пройшла людина, що стоїть перед вами», — промовив він спокійним голосом…