Розмова про спільне життя закінчилася несподівано, коли з’ясувалося, що свекруха потай розпоряджається квартирою нареченої

— Олю, ти скоро поставиш запіканку? — голос тридцятиоднорічної Ліди пробивався з вітальні крізь гуркіт телевізора. — У мене від нестачі вуглеводів уже аура стоншується. І чай із чебрецем так ніхто й не заварив!

Ольга завмерла на порозі кухні, навіть не розстебнувши пальта. Після цілої зміни на кондитерському виробництві, серед розпечених печей і нудотного запаху ванілі, вона мріяла лише про прохолодний душ і цілковиту тишу. Але в квартирі Вадима її зустріли гучний телевізор і розгардіяш, який важко було пояснити звичайною недбалістю.

Мийка зникла під горою тарілок. На стільниці тіснилися горнятка з темними слідами заварки й відбитками помади, а підлога була густо всіяна крихтами. Посеред цього безладу на високому стільці сиділа Марина, друга сестра Вадима, і незворушно підпилювала нігті, здуваючи білий пил просто у відкриту маслянку.

Кухня виглядала так, ніби тут кілька днів годувалася галаслива компанія, а прибрати за нею не знайшлося жодної людини. Брудний посуд займав навіть частину плити, біля чайника засохли липкі краплі, і для чистої чашки не лишилося вільного місця. Найбільше Ольгу вразив спокій Марини: та сиділа серед усього цього з виглядом гості, цілком певної, що безлад зникне сам собою.

— Марино, ти це навмисне? — тихо спитала Ольга, відчуваючи, як починає сіпатися повіка. — Вранці я просила тільки поставити посуд у машину. Навіть мити нічого не треба було — завантажити й натиснути кнопку.

Марина відклала пилочку й подивилася на неї з поблажливою зверхністю, ніби Ольга не розуміла чогось очевидного.

— Ну навіщо одразу влаштовувати сцену? Як підійду до цієї посудомийки, так мігрень починається. І взагалі, Вадик сказав, що ти повернешся ввечері й швидко з усім упораєшся. Тобі ж неважко, ти в нас господарська. От і звикай до сімейного життя…