Чорний пояс заради забави викликав на бій старого ветерана

Усі чекали продовження. Тренер зробив невелику паузу.

— Багато хто з вас вирішив, що перед вами звичайна літня людина. Але саме ця людина багато років навчала бійців, яким довіряли найскладніші завдання. Його запрошували туди, де помилка могла коштувати дуже дорого. За його плечима десятиліття служби, підготовки й наставництва. А головне — тисячі годин тренувань, про які ніхто не розповідає на змаганнях.

Натовпом прокотився здивований шепіт. Кілька спортсменів перезирнулися.

Хтось тихо сказав: «Тепер зрозуміло». Інші мовчки кивнули.

Усі шматочки несподівано склалися в єдину картину. Стало зрозуміло, чому кожен рух ветерана виглядав таким точним. Чому він не витрачав зайвих сил.

Чому залишався цілковито спокійним навіть тоді, коли з нього відкрито насміхалися. Молодий володар чорного пояса зробив ще один крок уперед. Йому було ніяково дивитися ветеранові в очі.

— Пробачте мені, — щиро промовив він. — Я судив про вас лише за віком. Мені здавалося, що досвід уже нічого не означає. Тепер я розумію, наскільки помилявся.

Ніхто не очікував такого зізнання. Особливо друзі молодого спортсмена.

Ще недавно саме вони сміялися найголосніше. Тепер же кожен із них почувався ніяково. Ветеран кілька секунд мовчки дивився на юнака.

Потім він ледь помітно всміхнувся. «Помиляються всі, — спокійно сказав він. — Головне — зробити висновки раніше, ніж життя дасть жорсткіший урок»…