Дівчина мовчки витримала образу свекрухи й невдовзі показала, на що здатна

— Отак. Уже краще.

Анна закотила рукави.

На її зап’ястку блиснув тонкий браслет — подарунок Халеда в перші місяці їхнього знайомства, коли він ще казав, що його родина сувора, але чесна, що вони приймуть її, якщо побачать, яка вона. Браслет зачепився за ґудзик. Анна зняла його, поклала на край стільниці й увімкнула воду.

— Що ти робиш? — спитав Халед.

Вона не відповіла.

Взяла ганчірку, вимила спершу пляму на підлозі. Потім пройшлася по стільниці. Потім по ручках шафок, по краю мийки, по скляних дверцятах духовки. Усі дивилися на неї, не розуміючи, чому вона раптом підкорилася так спокійно, майже байдуже.

Лише Лейла, худенька жінка зі стомленим обличчям і темними колами під очима, напружилася. Вона стояла біля задніх дверей, тримаючи тацю, і не зводила очей з Анниних рук.

Анна мила мовчки. У неї тремтіли пальці, але рухи були точними. Раз по раз вона полоскала ганчірку, викручувала, витирала. За кілька хвилин кухня, і без того сяюча чистотою, стала схожа на виставкову залу. Потім Анна зупинилася біля невеликої темної плями під нижньою шафкою поруч із винним холодильником, хоча вина в домі ніколи не тримали — всередині лежали прохолодні пляшки з водою та соками для гостей.

Пляма була майже непомітною. Засохла смужка чогось липкого. Анна присіла, провела ганчіркою, але пляма не стерлася. Вона взяла чистильну пасту з шухляди, яку вдень показувала їй Лейла, і потерла сильніше.

— Досить, — сказала Самира. — Не влаштовуй виставу.

Анна й далі терла.

— Я сказала, досить!

Пляма піддалася не відразу. Коли вона розмокла, з вузької щілини між шафкою й стіною викотилося щось маленьке й дзвінко вдарилося об плитку.

Усі здригнулися.

Анна опустила погляд. На підлозі лежала та сама чашка з блакитним візерунком. Не розбита, лише з темним слідом кави всередині. Поруч зі щілини стирчав край білого конверта.

Першим схопився Фарід.

— Що це?

Анна підняла чашку й поставила на стільницю. Потім обережно витягла конверт. Він був пом’ятий, на куті — жирна пляма. На лицьовому боці чорним чорнилом було написано англійською: “For Khaled. Urgent.”

Халед зблід.

Самира ступила вперед.

— Не чіпай.

Але Анна вже тримала конверт у руці.

— Чому?