До моргу доправили загиблого солдата, але під час огляду патологоанатом виявив несподівану деталь

— Це неправда, — після паузи видушив із себе затриманий.

— Тоді поясніть самі, навіщо вашій групі відомості, здатні призвести до загибелі людей.

Левицький опустив погляд.

— Ми не збиралися нікого вбивати. Це лише бізнес.

Стриманість Бондаренка дала тріщину.

— Через такий «бізнес» матері втрачають синів, а діти залишаються без батьків.

— Ми продавали дані обом сторонам. Нікому не давали переваги.

— Ви навмисне затягували конфлікт, бо кожен новий місяць приносив вам прибуток.

За роки війни полковник бачив надто багато справ, що закінчувалися похоронками, і цинічне виправдання співрозмовника викликало в нього огиду. Після двох діб допитів загальна картина нарешті склалася. Група справді входила до мережі торговців секретами, а її замовниками ставали різні зовнішні структури, зацікавлені в продовженні бойових дій.

Свідчення доводилося збирати по крихтах. Левицький то впадав у мовчанку, то намагався виставити себе дрібним посередником, а потім випадково видавав знання деталей, доступних лише організаторам. Слідчі зіставляли його слова з телефонами, записами з моргу й матеріалами, знайденими в спільників.

— Поки гримлять постріли, величезні гроші йдуть на зброю, техніку, боєприпаси, найманців і розвіддані, — пояснював Левицький уже значно відвертіше. — Війна підтримує цілу індустрію.

— І людські життя для вас нічого не варті?

— Люди гинули б і без нас. Ми лише робили процес вигіднішим.

Бондаренко відвернувся, щоб не зірватися.

— Хто був людиною з картою на спині?

— Вадим Корнієнко. Раніше він служив офіцером розвідки, але два роки тому перейшов до нас. Його завданням було добувати закриті військові відомості.

— Навіщо переносити карту на шкіру?

— Він сам це вигадав. Вважав, що ніхто не шукатиме секретний документ на тілі. Якби його затримали живим, малюнок завжди можна було б видати за безглузде татуювання.

— Звідки Корнієнко отримав координати?

Левицький завагався.

— У нього було джерело в генеральному штабі. Високопоставлений офіцер продавав інформацію, але ми не знали його справжнього імені.

Полковник подався вперед.

— Як його називали?

— Лише «генерал». Вони спілкувалися через посередників, і Корнієнко ніколи не розкривав більшого…