До моргу доправили загиблого солдата, але під час огляду патологоанатом виявив несподівану деталь

Звістка про зрадника у вищому командуванні змусила діяти негайно. У кабінеті начальника генерального штабу Леоніда Вікторовича Савчука зібрали лише кількох довірених керівників: начальників розвідки й контррозвідки, а також кількох заступників.

Бондаренко доповів про затримання й розклав на столі розшифровану схему.

— Тут позначено склади боєприпасів уздовж усього фронту. Доступ до повного переліку має вкрай обмежене коло.

Генерал Ярослав Орестович Городецький, який керував контррозвідкою, уважно переглянув документи.

— За складом даних джерело може бути в оперативному управлінні або серед заступників начальника штабу. Інших варіантів майже немає.

— Скільки всього підозрюваних? — запитав Савчук.

— Не більше п’ятнадцяти.

Начальник штабу наказав перевірити кожного якомога швидше: потрапляння карти до ворога позбавило б армію стратегічної переваги. Після наради Бондаренко попросив його затриматися для розмови без свідків.

— Якщо джерело вже знає про наше розслідування, воно може готувати втечу або знищити сліди. Злочинці надто швидко вийшли на Гнатюка і його доньку. Без підказки зсередини їм було б важко.

Савчук насупився.

— Ви допускаєте новий витік?

— Так. Тому про мої підозри поки не варто говорити навіть Городецькому. Я проведу окрему перевірку.

У наступні дні полковник вивчив зв’язки семи офіцерів, які безпосередньо працювали з координатами сховищ. Найбільше запитань викликав генерал Тарас Михайлович Мельник, відповідальний за тилове забезпечення. Усі відомості про переміщення запасів проходили через його управління. До того ж після тяжкого розлучення в генерала лишилися кредити, аліменти й серйозні грошові труднощі.

Самих лише фінансових проблем було недостатньо для обвинувачення, і Бондаренко забороняв собі робити поспішні висновки. Він перевіряв час доступу до документів, службові поїздки й випадкові на перший погляд контакти. Ім’я Мельника з’являлося поруч із кожним великим витоком, але потрібен був доказ, який не можна пояснити збігом.

Для прихованого спостереження Бондаренко залучив давнього знайомого зі служби безпеки — майора Богдана Вишневського.

— Мені треба тихо перевірити одного генерала. Поки що в нас лише підозра в продажі секретів.

— Організуємо так, що він нічого не помітить, — пообіцяв Вишневський.

За тиждень з’явилися перші результати. Мельник двічі зустрічався з однією людиною в ресторані «Старий двір», і обидві розмови тривали понад годину. Співрозмовником виявився підприємець Антон Рудак, який офіційно торгував запасними частинами для військової техніки. Неофіційно ж він підтримував тісні зв’язки з кількома закордонними компаніями.

Майор розклав перед Бондаренком фотографії. На одній генерал передавав Рудакові конверт, на іншій підприємець простягав йому важкий пакет…