Дружина пішла з ресторану під час сімейної вечері, залишивши чоловіка й свекруху перед несподіваною проблемою

— Що вона сказала? — Галина Степанівна схопила сина за плече.

Богдан повернув до неї сіре обличчя.

— Вона поїхала. Картку заблокувала. Залишила три тисячі за свою частину рахунку.

— А решта грошей?

— Мені нічим платити, мамо.

Ювілярка важко опустилася в крісло. Її висока зачіска трохи перекосилася, і вперше за весь вечір вона мала не величний, а розгублений вигляд.

Артем зробив крок ближче.

— Викликати охорону?

Тарас повільно витер губи серветкою й підвівся. На його обличчі не було ні співчуття, ні веселощів — лише втомлива бридливість.

— Я знав, що ти любиш порожні балачки, — сказав він Богданові. — Але влаштувати цей цирк за гроші дружини, а потім осоромитися перед усією родиною — для такого справді потрібен особливий талант.

Він повернувся до Лариси.

— Збирайся, ми йдемо.

Лариса взяла дорогу сумочку й подивилася на сестру.

— Дякую за незабутній ювілей, Галино. Такого приниження я давно не бачила. А твій син виявився значно дрібнішим, ніж ти про нього розповідала.

Артем забрав залишені Оксаною купюри й вирахував їх із загальної суми. Тарас дістав із портмоне чорну металеву картку й оплатив решту. Термінал тихо пискнув і видав довгий чек.

Богдан сидів, закривши обличчя долонями. Галина Степанівна тихо схлипувала, вже забувши і про крабів, і про блискучу сукню.

Тарас узяв чек, склав його й засунув племінникові в нагрудну кишеню тісного піджака.

— Уранці приїдеш до мене в офіс. Підпишеш розписку на все, що я зараз за тебе заплатив. Не повернеш до кінця року — заберу твій седан, а тебе відправлю на будівництво тягати матеріали, доки не відпрацюєш кожну ікринку. Ясно?

Богдан ледь помітно кивнув.

Тарас і Лариса пішли. Серед порожніх тарілок і згаслих свічок залишилися мати, син і наслідки їхньої показухи. Золото на стінах уже не приховувало поразки…
👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇