Помилка пацієнтки, яка переплутала анатомію зі статтями з інтернету

— А тепер вибач, мені йти треба. Чоловік чекає.

— Немає ніякого чоловіка. Все одно не вірю!

Але Ауріка вже відчинила двері, і на її щастя в цей момент за нею лінивим кроком проходив чоловік сестри в самих сімейних трусах і майці. Він подивився в бік Ауріки й кивнув їй з усмішкою:

— Усе нормально?

— Так, Женечко, це мій старий знайомий, він уже йде, — медово проспівала Ауріка й зашипіла Пашці, йдучи до квартири: — Пішшшооов геть!

Але Пашка був не з тих, хто здається. Бог зна де він провів ніч, але наступного дня, коли Ауріка вийшла, щоб повернутися до гуртожитку, він наздогнав її на зупинці й непомітно для оточення приставив ніж їй під бік.

— Я ж сказав, що ти будеш тільки моєю! Ми зараз сідаємо в автобус і їдемо до мене, інакше я проткну тебе просто тут!

Ауріка похолола.

— Я нікуди не поїду з тобою! Ріж!

Пашка натиснув на руків’я. Ауріка почула, як луснула, проколовшись, її куртка. Вістря ножа боляче вперлося їй у бік.

— Ненавиджу тебе, — прошепотіла вона. Крикнувши зараз «допоможіть!», вона все одно що підписала б собі смертний вирок — Пашка тут же проткне її й утече. Так вони простояли довгу хвилину. Під’їжджав автобус.

— Повільно заходимо, — скомандував Пашка.

— Ауріка! Привіт!

До них наблизилися троє хлопців-студентів, з якими вчилася Ауріка. Вони нічого не запідозрили й почали привітно базікати. Пашка злобно зиркнув на Ауріку востаннє, непомітно прибрав ніж у кишеню й мовчки сів у автобус, що під’їхав. Відтоді Ауріка ніколи в житті його більше не бачила.

Ауріка не помстилася сусідові Миколі за те, що він із нею зробив. Чи то подіяли її прокльони, чи то життя саме собою все розставило по місцях, але через пів року після того, як Ауріка дізналася про його вчинок, його існування почало руйнуватися: його звільнили з роботи, почалися проблеми в сім’ї, він запив… Через десять років, коли в Ауріки вже була своя сім’я й діти, вона дізналася, що Микола пішов п’яним із села до міста й замерз на смерть на узбіччі пішохідної стежки.