Гендиректор усміхнувся з дівчини без досвіду, аж поки останній рядок резюме не змусив його замовкнути

— Закінчили університет цього року, — промовив Савчук, не підводячи очей. — Економічний факультет Центрального університету. Досвіду роботи немає.

— Три місяці стажування в інвестиційній структурі «Регіон Капітал», — сказала Олеся.

— Стажування не дорівнює роботі.

— Залежить від того, що там доручали.

Запала коротка пауза. Раїса ніби перестала дихати.

— Тоді розкажіть, що доручали, — сказав Савчук.

— Я розбирала портфель регіональних активів на приховані ризики. Підготувала три аналітичні записки. Одну використали під час ухвалення рішення про вихід із двох позицій.

— Вам так повідомили?

— Я бачила протокол засідання. Там було посилання на мій розрахунок.

Він знову опустив погляд на аркуші. Перегорнув сторінку.

— Щойно закінчили університет, практичного стажу майже немає. Чому я маю взяти саме вас?

Він ставив запитання так, ніби перевіряв не кандидата, а свідка: зіб’ється, почне прикрашати, стане виправдовуватися.

— Тому що я найкраща випускниця факультету за останні десять років, — спокійно відповіла Олеся.

Савчук усміхнувся краєчком губ. Саме усміхнувся, не всміхнувся.

— Самооцінка вражає.

— Це не моє формулювання. Так сказав ректор на врученні диплома. Я лише повторила.

Він нічого не відповів. Узяв резюме знову й почав читати з першого рядка, уже уважніше. За вікном із двадцять третього поверху міста майже не було чути, ніби скло відтинало не лише шум, а й усе зайве, що могло завадити цій тиші.

На останній сторінці його погляд сповільнився. Унизу, в рядку «Науковий керівник», стояло ім’я: професор Григорій Андрійович Савчук, кафедра фінансового аналізу Центрального університету…