Гендиректор усміхнувся з дівчини без досвіду, аж поки останній рядок резюме не змусив його замовкнути

У відділі працювали одинадцять людей. Поки Олеся пройшла туди й назад, на неї подивилися майже всі. Ніхто першим не привітався, крім Інни, дівчини через два ряди. Та коротко кивнула. Олеся відповіла таким самим кивком і повернулася до столу.

До обіду вона розібрала структуру даних по чотирьох компаніях. До кінця дня — по шести. На сьомій зупинилася: у звітності однієї дочірньої структури за позаминулий рік не сходився баланс. Різниця була невеликою для їхнього масштабу — близько двох мільйонів у звітній валюті. Але річ була не в сумі. Методично це означало або неповний пакет даних, або перенесення зобов’язань між рядками.

Олеся надіслала запит до фінансового відділу. За сорок хвилин прийшла відповідь: дані коректні, уточнення не потрібні.

Вона перечитала листа, повернулася до таблиці, знову перевірила рядки, а тоді написала другий запит — уже з точними номерами, сумою розбіжності й посиланнями на звіт. Відповіли швидше:

«Зверніться до безпосереднього керівника».

Денис, якому вона переслала листування, прочитав і знизав плечима.

— Це «Альфа-Буд». У них вічно щось таке. Не чіпай, став як є.

— Якщо поставити як є, результат буде некоректним.

— Зате його приймуть.

— Це не одне й те саме.

Він подивився на неї майже зі втомленим співчуттям, але сперечатися не став. Олеся повернулася на своє місце. У таблиці вона винесла розбіжність окремою приміткою, виділила її червоним і зазначила, що без первинної звірки дані не можна вважати повністю підтвердженими.

У вівторок вона здала чернетку по семи компаніях. По «Альфа-Буду» додала окрему сторінку: пояснила, чому повноцінне порівняння неможливе без уточнення вихідних цифр, і запропонувала два варіанти — використати дані із застереженням або запросити первинні документи напряму.

У середу вранці прийшов короткий лист від Савчука. Знову без теми.

«Зайдіть об одинадцятій. Візьміть розрахунки по “Альфа-Буду”».

Олеся роздрукувала таблиці, поклала їх у теку й піднялася на двадцять третій поверх. Цього разу Савчук сидів за столом. Перед ним лежала її чернетка. Він не запропонував їй сісти. Вона сіла сама.

— Поясніть примітку.

— У рядку балансу за позаминулий рік указана цифра, яка не сходиться з консолідованим звітом материнської структури. Різниця — один мільйон вісімсот сорок тисяч у звітній валюті. Фінансовий відділ підтвердив дані, але пояснення не дав. Без застереження включати компанію в порівняльну модель не можна: коефіцієнти будуть спотворені.

Савчук дивився на неї кілька секунд.

— Руденко сказав залишити як є?

— Так.

— Ви його не послухали.

— Послухала. Я не стала сперечатися з його досвідом. Але хибні дані в загальний розрахунок не включила, а проблему винесла окремо.

— Це не одне й те саме.

— Саме так.

Він узяв сторінку з приміткою й перечитав. Хвилина тиші розтяглася майже до фізичного тиску…