Хірург купив у літньої жінки банку варення на трасі, але вдома зрозумів, що це була не звичайна покупка

— Згодна, — прошепотіла вона. — Мені здається, ми теж уже не можемо без тебе.

Того вечора Матвій залишився в них. Після вечері вони почали розбирати речі. Їх було небагато, але збори все одно розтяглися майже на тиждень. За цей час Матвій устиг закінчити ремонт у новій квартирі й з нетерпінням чекав, коли туди увійде його родина.

Колеги швидко помітили, що з лікарем щось сталося. Він і раніше був привітним, але тепер ніби світився зсередини. У коридорах лікарні він ішов не втомлено, а легко, ніби за спиною виросли крила. Усе стало ясно, коли на його руці з’явилася тонка обручка.

Першим обручку помітив Стас, той самий сусід по гуртожитку. Він працював у сусідньому відділенні й часто забігав до Матвія побалакати. Побачивши блиск на пальці, Стас схопив друга за руку й картинно обурився:

— Отже, ось як! Друг називається. Одружився нишком, а ми ні сном ні духом. А я думаю, чого це ти лікарнею не ходиш, а літаєш. Виявляється, кохання!

Матвій ніяково всміхнувся.

— Пробач. Ми з Євою вирішили без галасу. Просто розписалися й повечеряли вдома. Тимоша ще замалий для гучних свят. Але ми обов’язково запросимо тебе в гості.

Стас ляснув у долоні.

— Єва, значить? І в тебе тепер син? Ні, я зобов’язаний побачити жінку, яка змогла розтопити нашого вічно серйозного лікаря. Завтра після роботи ми з Лерою, моєю дівчиною, прийдемо знайомитися. З нас напої, з вас пиріг. Сподіваюся, твоя дружина вміє пекти?

Не чекаючи відповіді, він розвернувся й пішов, помахавши рукою. Матвій знав: якщо Стас щось вирішив, сперечатися марно.

Увечері він розповів Єві про гостей. Вона тільки зраділа.

— І правильно. Чому ми нікого не покликали? У мене тут майже нікого немає, а ти про своїх друзів мало розповідав. Завтра в мене рання зміна, до вашого приходу все приготую.

Вона тут же зазирнула до холодильника, відчинила кухонні шафки й за кілька хвилин оголосила ціле меню. Матвій уже знав: Єва могла з найпростіших продуктів зробити справжнє свято. Особливо їй вдавалися пироги, запіканки й страви з картоплі — мабуть, голодне дитинство навчило її перетворювати скромну їжу на щось тепле й смачне.

Наступного дня гості були підкорені. Лера й Єва швидко знайшли спільну мову й уже за годину розмовляли так, ніби знали одна одну багато років. Стас, упіймавши момент, коли вони з Матвієм лишилися самі, прошепотів із награною заздрістю:

— Зізнавайся, де ти таку знайшов? Розумна, вродлива, готує як чарівниця. Хоча, здається, я теж свою єдину зустрів. Але за тебе, друже, я справді радий. У домі у вас якесь тепло. І малий від тебе не відлипає.

Вони подивилися на Тимошу. Хлопчик захоплено розбирав іграшкову пожежну машину, яку принесли гості. Лише нова іграшка змогла ненадовго відволікти його від Матвія. Здавалося, дитина надолужувала всю чоловічу увагу, якої їй бракувало раніше.

Вечір минув легко й радісно. За столом не було незручності, якої Єва так боялася: Стас жартував, Лера допомагала прибирати тарілки, Тимоша з важливим виглядом показував усім нову машину, а Матвій час від часу ловив погляд дружини й бачив у ньому спокій. На прощання Стас узяв із господарів слово, що наступна зустріч відбудеться вже в них із Лерою. Коли гості пішли, Матвій і Єва подалися на кухню прибирати зі столу.

Раптом Єва зблідла, охнула й опустилася на стілець. У Матвія серце обірвалося. Він метнувся по воду.

— Єво, що сталося? Де болить? Тобі зле? Давай я віднесу тебе до кімнати.

Вона зробила ковток, потім усміхнулася якоюсь новою, таємничою усмішкою й поцілувала його.

— Не треба. Усе мине. У моєму становищі таке буває….