Хлопчик підійшов до могили й сказав: мамо, вставай, ти вже досить відпочила

На п’ятому місяці вагітності Оксана відкрила невеликий овочевий кіоск. Справи пішли досить добре. Куплений будинок був скромним, однак місця для неї та майбутньої дитини вистачало. Оксана наново влаштовувала своє життя: у неї знову з’явилися робота, заробіток і житло.

Поруч, як і раніше, не було родини. До лікарні народжувати її ніхто не відвіз, після важких пологів ніхто не прийшов зустрічати. Тяжке випробування вона пройшла сама. Але син народився здоровим, і це переважувало все інше. Тримаючи малюка, Оксана відчувала щастя, якому не заважали ні втома, ні відсутність близьких біля лікарняних дверей. У неї була дитина, а в дитини — мати й дах над головою.

Невдале кохання більше не було єдиним, із чим пов’язувалася його поява. Хлопчик був поруч, живий і здоровий. Дивлячись на нього, Оксана могла радіти, хоча все пережите нікуди не зникло. Тепер у її житті було щастя, яке не залежало від рішення Андрія.

Хлопчика назвали Максимом. Роботу після його народження Оксана залишити не могла. Допомагала сусідка Ірина, з якою вона заприятелювала, оселившись на новому місці. Поки мати займалася торгівлею, Ірина дбала про малюка. Серед людей нового міста ця жінка стала для Оксани близькою людиною: їй вона довіряла найдорожче, що мала.

Коли Максиму виповнився рік, мати почала брати його до кіоску. Ірину вона теж влаштувала до себе. Тепер обидві жінки працювали поруч, і хлопчик майже постійно був під їхнім наглядом. Турбота про нього впліталася в робочі дні, ставши їхньою звичною частиною. Максим ріс біля двох жінок, кожна з яких уміла доглянути за ним, поки інша була зайнята. По суті, у нього ніби було дві мами.

За кілька місяців їх навідав наречений Ірини. Він працював у місцевому банку й порадив Оксані відкрити ощадний рахунок.

— Відкладай для сина, — пояснив він. — Поки ростиме, гроші накопичуватимуться. Так ти зможеш подбати про його майбутнє заздалегідь.

Оксані сподобалася ця думка. Їй було важливо дати Максимові більше, ніж можливість прожити сьогоднішній день. Тепер турбота про нього могла виявлятися і в заощадженнях, які знадобляться пізніше, коли він підросте. Вона почала відкладати гроші й передавати їх нареченому Ірини, щоб той вносив їх на рахунок. Подруга давно допомагала їй із дитиною, її наречений розумівся на банківських справах; прийняти його пораду здавалося цілком природним…