Хлопчика залишили в лікарні одразу після народження, але роки потому його доля здивувала тих, хто від нього відмовився

Він спробував усміхнутися, хоча в очах промайнула розгубленість.

— Значить, почнемо нашу мрію раніше, ніж збиралися, — промовив він. — Усе буде добре.

Батьки Романа одразу дали зрозуміти, що допомоги чекати не варто. Їм не подобалася майбутня невістка, і вони не збиралися полегшувати їй життя. Син, на їхню думку, сам обрав собі таку жінку, отже, нехай сам і думає, як утримувати сім’ю. У Дарини була тільки мати, але вона постійно хворіла, і майже всі її гроші йшли на ліки.

Дарина не наважилася перервати вагітність. Спочатку вона переконувала себе, що впорається, що дитина не винна, що Роман поруч. Але до шостого місяця тривога стала глухою злістю. Особливо важко їй стало, коли посаду, заради якої вона стільки старалася, віддали іншій людині. Формально все пояснили спокійно й майже ввічливо, але вона розуміла: вагітність перекреслила її шанс.

— Мене обійшли тільки через це! — ридала вона вдома, притискаючи долоні до обличчя. — Я стільки працювала, а тепер усе пропало!

— Дашо, ми виберемося, — повторював Роман, але впевненості в його голосі ставало дедалі менше.

Він і сам бачив: у їхній кімнатці вдвох було тісно, а з немовлям вони навряд чи могли уявити нормальне життя. Напруга зростала день за днем. Дарина майже не спала, дратувалася через дрібниці, то мовчала годинами, то зривалася. Пологи почалися раніше строку.

Хлопчик з’явився на світ на восьмому місяці. Він був слабким, крихітним, болісно тендітним. Лікар говорив обережно, не обіцяючи зайвого..