Іван був певен, що залишив колишню без засобів, аж поки не побачив її за кермом нового автомобіля

Невеликий залишок колишніх заощаджень швидко розтанув, а борги, яких Андрій устиг набрати, далі росли, мов снігова куля, що котиться з гори. Лариса, відчувши недобре, почала змінюватися. Куди поділися ніжність і захват, з якими вона зустрічала його спочатку?

Тепер вона зустрічала його докорами, вимагала грошей, дорікала тим, що він не вміє забезпечити жінку, заради якої вона, бачте, покинула колишнє життя. Андрій, який сам колись так само холодно дивився на Оксану, тепер опинився по той бік і не впізнавав цього почуття, бо раніше завдавав його, а не відчував.

— Ти обіцяв мені зовсім інше, — казала Лариса, кривлячи губи. — Ти говорив, що в тебе все схоплено, що ми житимемо як люди. А що вийшло? Ні грошей, ні житла до пуття, самі балачки. Я не для того все кидала.

— Я старався, — виправдовувався Андрій, і голос його звучав жалюгідно навіть для нього самого. — Просто не пощастило. З ким не буває? Я все виправлю.

— Виправиш? — Лариса всміхалася. — Чим? У тебе навіть на пристойну квартиру не вистачає. Ми знімаємо якусь діру. Мої подруги з мене сміються.

Андрій мовчав, не розуміючи, як сам опинився в такому становищі й чому всі його розрахунки обернулися проти нього.

Лариса була вродлива, але за цією вродою не було нічого, крім голоду до чужих грошей. Він виміняв вірність на порожнечу й тепер розплачувався. Вони переїхали до маленької орендованої квартири на далекій вулиці, бо на більше вже не вистачало.

Андрій влаштувався на роботу й віддавав майже все, що заробляв, на борги та на примхи Лариси, яка ніяк не хотіла вгамувати апетити. Уночі він лежав без сну і, як не відганяв ці думки, дедалі частіше згадував Оксану. Її тихий голос, її терпіння, тепло, якого він не цінував, поки воно було поруч.

Іноді він думав, де вона тепер. Він уявляв її такою, що живе в злиднях, у якійсь убогій кімнаті, перебивається з хліба на воду. І це уявлення, як не дивно, приносило йому похмуру втіху.

Якщо вже йому погано, міркував він, то їй має бути ще гірше, адже він залишив її з порожніми руками, а сам був чоловіком, хай і таким, що оступився. Ця думка гріла його вражене самолюбство, і він тримався за неї, не підозрюючи, як жорстоко помиляється. Він не знав, що Оксана давно вже не та розгублена жінка, яку він покинув…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇