Колишній вирішив залишитися в моїй квартирі після розставання, не розуміючи, що його плани вже руйнуються

Шум розростався, як літня гроза. Баян заповнював кухню, доміно клацало, Романюк сперечався про правила, Лукашевич міркував про користь праці, а банки на підлозі зітхали й пузирилися. Усе відбувалося відкрито й майже святково — господиня стояла поруч і не заперечувала.

Назар із матір’ю перезирнулися. У їхніх поглядах уже не було колишнього тріумфу. Безплатна вітальня й м’який диван розсипалися на очах, поступаючись місцем місяцю під баян, запах риби, стукіт кісточок і гаражні історії. Оксана бачила, як швидко працює думка Галини Степанівни: практичність рідко товаришує з принциповою війною.

— Мамо, — пошепки почав Назар, — але ж реєстрація…

Галина Степанівна схопила його за лікоть так міцно, що він скривився.

— Збирай сумку, — прошипіла вона.

— Що?

— Ти чув. Збирай. Я в цьому дурдомі ані хвилини зайвої не залишуся.

— Але ми ж домовилися стояти до суду!

— Свою реєстрацію можеш згорнути трубочкою й покласти в той баул, — процідила вона, забувши про вихований тон. — Ми їдемо до моєї троюрідної сестри в сусіднє містечко. У неї тісно, зате тихо. І баяна немає.

Дем’янич, не втручаючись, зробив вигляд, що цілком поглинутий грою. Але кутики його вусів сіпнулися. Тарасич, ніби відчувши момент, змінив мелодію на урочисто-прощальну. Романюк із поважним виглядом постукав кісточкою доміно по дошці, наче відбивав марш відступу.

За кілька хвилин Назар уже тягнув картатий баул назад до дверей. Тепер сумка чіплялася за ті самі кути, але виглядало це не як заселення, а як поспішна евакуація. Галина Степанівна йшла попереду з підібганими губами й таким виразом обличчя, ніби це не вона прийшла захоплювати чужу вітальню, а її особисто образили невдячні обставини.

— Це ще не кінець, — кинув Назар, але голос у нього вийшов тонкий і непереконливий.

— Звісно, не кінець, — мирно погодилася Оксана. — У суді продовжимо.

Замок клацнув. Двері зачинилися, відрізавши коридорний шум, чужі претензії й запах дешевої перемоги. У квартирі відразу стало дивно тихо, хоча баян іще тримав останній розтягнутий акорд… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇