Компанія заможних молодиків образила собаку ветерана, не підозрюючи, чим закінчиться ця зустріч

Дев’ятнадцятирічний Владислав був сином мільярдера Бориса Корнієнка, власника великого інвестиційного фонду. Завдяки грошам і зв’язкам Борис фактично підпорядкував собі місцеву владу. Його син іще жодного разу не зіткнувся зі справжніми наслідками власних учинків. Батько подарував йому на випускний розкішний позашляховик, хоча той насилу склав іспити, і Владислав роз’їжджав містом у компанії двох приятелів.

Роман Гребенюк, самовдоволений спортсмен, постійно знімав їхні витівки заради переглядів. Антон Левченко тримався біля них тому, що поруч із впливовим прізвищем почувався значнішим. Утрьох вони сприймали місто як декорацію для безкінечної розваги. Наслідки небезпечної їзди, псування чужого майна заради ефектного ролика й приниження тих, хто не міг відповісти, адвокати Корнієнка щоразу усували одним дзвінком.

Безкарність давно стала для них не щасливим винятком, а природним устроєм світу. Владислав обирав чергову мішень, Роман перетворював знущання на видовище, Антон сміявся разом з усіма, навіть коли йому хотілося відійти. Жоден із них не думав про те, що по той бік камери стоїть жива людина. Головне полягало в реакції глядачів і відчутті влади, яке давало прізвище Корнієнка.

У спекотний липневий вівторок Олег із Бураном прийшли до міського парку. Чоловік вмостився з книжкою на лаві під розлогим дубом, а зморений спекою пес ліг у траву біля його ніг. Невдовзі на протилежному краї галявини з’явився дорогий позашляховик. Машина з’їхала з доріжки й зупинилася просто на газоні, де паркуватися було заборонено.

Із салону вибралися троє молодиків — гучні, трохи напідпитку й відверто нудьгуючі. Владислав поскаржився, що в місті сьогодні нічого знімати й минулий ролик уже перестав приносити нові перегляди. Антон невпевнено запропонував поїхати до пляжного клубу, але його відразу змусили замовкнути. Окинувши парк поглядом у пошуках розваги, Владислав помітив чоловіка в старій сорочці й вівчара зі шрамом, що лежав поруч.

На його обличчі з’явилася усмішка, яка завжди передувала черговій жорстокій дурниці. Роман підняв телефон і ввімкнув пряму трансляцію, чекаючи вказівок. Владислав покрутив у долонях важку металеву пляшку й запропонував розбудити собаку, щоб перевірити, чи здатен він вкусити. Після цього всі троє самовпевнено попрямували через галявину до обраної жертви…