Крик нареченої за дверима розбудив увесь готель. Батько вибив двері й, побачивши те, що сталося
Адже Катя й справді всім серцем покохала Богдана Михайловича. Навіть сама не розуміла, що в ньому знайшла. Адже до неї залицялися молоді вродливі хлопці, і не один.
Але з усіх сільських женихів Роман був найнастирливіший. За тиждень до весілля, коли батька не було вдома, став на порозі й почав міркувати про їхнє нездійснене майбутнє. «Катько, а ж якби ти відповіла на мої почуття, у нас із тобою могла б вийти чудова сім’я», — сумно зітхав молодий чоловік.
«Але скажи мені, тільки чесно, невже ти й справді його кохаєш? Та він же старий, гидкий, бородатий, увесь якийсь пошарпаний. Теж мені хазяїн життя знайшовся. Але навіщо тобі такий чоловік? Інша річ — я…» «А що ти?» — єхидно хихикнула Катя.
«Сільський халдей у драних штанях. Що ти можеш дати родині й своїм майбутнім дітям? Та абсолютно нічого. Який із тебе чоловік, Ромку, коли ти навіть себе забезпечити не в змозі? От ким ти підеш працювати? На трактор? Які в тебе в житті перспективи?» «Це в нас роботи немає», — знизав плечима молодий чоловік.
«Хіба це провина сільських хлопців? Усі ходять під твоїм Богданом Михайловичем. Якщо не в нього гарувати на сироварні чи в стайні, а в гіршому разі на місцевій фермі, яка вже давно дихає на ладан, то більше ж ніде. Я б і радий щось у цьому житті вартісне зробити.
Тільки як? У місто ти їхати не хочеш, та й грошей немає». «А мені й тут добре», — уперлася в боки Катя. «Повітря свіже, не те що в місті — пилюкою дихати.
Дітки, знову ж таки, будуть здоровими, та й традиції ніхто не скасовував. Наше село впродовж багатьох років живе за своїми власними законами. Тобі ж це не знати?» «От саме!» — вигукнув Роман.
«Тільки ці закони, якщо їх узагалі, звісно, можна так назвати, уже давним-давно пора на смітник викинути. Невже тобі все це до душі?» «Що саме?» — уточнила Катя. На що Роман лише роздратовано хмикнув.
«Ніби ти не розумієш, я про оце все життя. Невже тобі все це подобається? Сама ходиш у незручній спідниці до п’ят, корячишся, миєш волосся в тазику. А могла б у тому ж сусідньому містечку купити зручний одяг, до перукарні сходити, косу відрізати».
«Та ти що таке кажеш?» — обурилася Катерина. «Зовсім, чи що, з глузду з’їхав? Як це — відрізати косу? Я її з самого раннього дитинства відрощувала. А ти, якщо такий увесь із себе сучасний, ішов би звідси куди подалі. Особисто мені від тебе нічого не треба. Це ти до мене як із дитинства прилип, так і ходиш хвостом». «Кохаю я тебе, Катько», — зізнався Роман.
«Дуже сильно кохаю. І не хочу, щоб ти занапастила свою долю поруч із цим старим хричем. Не пара він тобі. Як же ти цього не розумієш?» «А це не твоє діло», — огризнулася Катерина. «Тебе що, мати до мене підіслала, так? Ану признавайся. Це вона попросила зі мною поговорити, так?»
«Переконати мене в тому, що я роблю помилку, еге ж?» «Ну, навіть якщо й так…» — знизав плечима Роман, не бачачи сенсу щось приховувати. Тим паче що Катя вже сама про все здогадалася. Окрім чудових зовнішніх даних і справжньої сільської вроди, Катерина була ще й доволі кмітливою.
Про таку дружину й справді можна було лише мріяти. Жодна сільська дівчина їй і в підметки не годилася. І Роман був закоханий.
Ох, як же страшенно закоханий. Якби не ті почуття, які він відчував до Каті, що затуманили розум, нізащо б не наважився на такий відчайдушний вчинок. Звісно, Марія Степанівна переслідувала свої інтереси.
Навіть зробивши вигляд, що більш-менш змирилася з долею доньки, однаково не збиралася відступати від задуманого. А план жінка намітила вже дуже давно. Залишалося тільки вмовити Романа.
Від його згоди залежало дуже багато. Можна сказати, що майже все. І в цьому сенсі Дарія ніби у воду дивилася…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
