Крик нареченої за дверима розбудив увесь готель. Батько вибив двері й, побачивши те, що сталося

Недарма вона одразу ж запідозрила недобре, коли побачила колишню суперницю, що відходила від хвіртки будинку Надії Леонідівни. «Уже точно не чаю до неї попити ходила», — нервово тараторила Дарія чоловікові, виливаючи на Віктора Миколайовича чергову порцію обурення.

Того разу дісталося не тільки чоловікові, який узагалі не мав жодного стосунку до всього, що відбувалося, а ще й доньці. «Упустиш хлопця — потім не наздоженеш», — повчала Олесю мати. «Чого сидиш, мовчиш? Очі в підлогу опустила.

Сказати нічого? Отож-бо й воно. Мовчи, мовчи. Як, зрештою, і завжди, я за тебе все вирішу.

Що ж іще лишається робити, якщо ти в мене виросла така нетямуща?» У тому, що Дарія Василівна все вирішить, не було жодних сумнівів. Щоправда, вона й сама не знала, як. Після пишного весілля жінка всюди шукала Романа, хотіла поговорити з ним по душах.

Але хлопець ніби крізь землю провалився, і вдома його теж не було. «Давно вже мав повернутися, — важко зітхнула Надія Леонідівна. — І де його тільки носить, не розумію».

Мати навіть уявити собі не могла, що затіяв її син разом із Марією Степанівною. Після всього, що сталося, жінка ще дуже довго не могла отямитися. Просто в голові не вкладалося, що Роман міг на таке піти.

«Зовсім ти з глузду з’їхав», — обурювалася вона. «З котушок злетів, страх утратив. Ти хоч уявляєш, що тепер буде? Мало того, що чутки розійдуться по всій окрузі. Та що там, уже розійшлися. Якби справа була тільки в цьому, тебе ж можуть посадити. А якщо Катя напише заяву?» Роман не знав, що на все це сказати.

Тільки в одному був певен напевно. «Ніяких заяв вона нікуди писати не буде», — запевнив матір молодий чоловік. «Про що ти взагалі говориш? Що сама Катя, що вся її родина живуть старими сільськими поняттями.

Тож якщо хто й розбиратиметься, то це Богдан Михайлович. Але ще невідомо, коли він вийде з лікарні. І взагалі, це все Марія Степанівна затіяла.

Вона казала, що все буде гаразд. Запевняла мене, що Каті тільки на людях бравурує. А насправді їй у тягар цей шлюб.

І вона була б рада втекти. Тільки не знає, як це зробити. Мовляв, допомогти їй треба».

«А ти, простак, повівся», — зітхнула Надія Леонідівна. «Ну що ж, тепер уже будь що буде. Я, звісно, спробую поговорити з Богданом Михайловичем, та й із самою Катею.

І вибачитися б не завадило. Може, вони не стануть суворо карати тебе, дурня». «Ой, Романе, вляпався ти, звісно, по самі вуха.

Якби я тільки знала. Узагалі б тебе на це весілля не відпустила. Вдома б сидів під замком.

Здалася тобі ця Катя, чужа дружина. У тебе он Олеся є. Так, характер у дівки, звісно, кепський, але якби ти доклав належних зусиль, то зміг би побудувати з нею стосунки».

«Я Катю кохаю», — почав канючити Роман. Але цього разу мати не стала вислуховувати все це ниття. «Кохаю, кохаю!» — жорстко й категорично перебила вона сина.

«А Катя тебе не кохає. Уяви собі, але це так. І тобі треба змиритися.

Відчепися ти вже від неї. Нехай вони спокійно й далі живуть у своєму світі. Знайшла вона щастя з цим старим хричем — і на здоров’я.

Любові їм і діток побільше. Якщо, звісно, Богдан Михайлович узагалі ще на щось здатен. Ой, Боже мій, і як тобі тільки в голову спало її викрасти.

А Марія ж яка? Такий безглуздий план міг спасти на думку тільки їй. Вона завжди відзначалася кмітливістю. І щодо всяких підлостей ще та майстриня.

Гаразд, сину, не переймайся. Мама обов’язково щось придумає». Більше Романові сподіватися було ні на кого.

Мати була єдиною людиною, яка могла б розв’язати ту непросту ситуацію, у якій він опинився. Згодом молодий чоловік і сам не розумів, про що він думав, коли погодився викрасти Катю просто з весілля. Пропозиція Марії Степанівни звучала настільки спокусливо, що Роман просто не зміг відмовити.

«Зате уяви собі, які ви будете щасливі! — щосили переконувала вона молодого чоловіка. — У вас буде не тільки сім’я, а ще й гроші. А це повна свобода. От заживете ж на повну. Давай, Романе, тобі всього лише треба потихеньку поцупити Катю з весілля, а я беру на себе все інше». Марія Степанівна знала, що в Богдана Михайловича хворе серце.

Це було в усіх на слуху, і Марія Степанівна вирішила, що ось він, той самий шанс, яким просто нерозумно не скористатися. Влучити у зручний момент виявилося дуже непросто.

Того дня Богдан Михайлович відпустив охорону. Але гості попрощалися з молодятами тільки біля воріт дому, ще раз побажавши їм удачі й безхмарного сімейного щастя. Довелося проникнути на територію, іншого виходу просто не було.

«А цей старий хрич навіть ворота на радощах не зачинив», — хихикала Марія Степанівна. «Давай, Ромку, ходімо. Нічого вже чекати.

Чим довше тягнемо, тим для нас же гірше. Вони зараз у хаті замкнуться, і все. Усі наші плани підуть коту під хвіст.

Давай, давай, ходімо. Не бійся. Усе буде добре».

У ту мить, коли Марія Степанівна й Роман увійшли на подвір’я, Катя якраз вийшла забрати подарунки з ґанку. Там-то Роман її й схопив, і в ліс потяг. Дівчина навіть писнути не встигла.

А Марія Степанівна тим часом навідалася до вельмишановного зятя, від чого Богдан Михайлович аж отетерів. «А ви…» — розгублено промимрив він. «Ви що тут робите? А як?» «А отак», — уперлася в боки Марія Степанівна, повернувши клямку на дверях.

«Ну що, зятю, давай поговоримо, чи що? Є в мене до тебе одна важлива справа». Фізично Богдан Михайлович був дуже слабкий і виявився просто не в змозі впоратися з такою кремезною жінкою. Чоловік навіть отямитися не встиг, як Марія Степанівна прив’язала його до стільця.

На мить Богдан Михайлович знепритомнів, а коли отямився, побачив перед собою зле, перекошене обличчя Марії Степанівни, яка хотіла від нього лише одного. «Ну що, голубчику, підпишеш заповіт на Катерину, га?» «На кого?» — перепитав він. «Ану швидко відповідай.

Я ж тебе звідси не випущу, поки не почую „так“. Чи ти що думав? Моя донька просто так за тебе, старого, заміж вийшла? Та в неї претендентів у чоловіки вагон і маленький візок. Бачили ми таких.

Теж мені. Ну то що, підпишеш?» Богдан Михайлович готовий був погодитися. Йому взагалі для Каті нічого не було шкода.

Чоловік кохав її, щиро кохав. І був готовий зробити все, щоб дівчина була щаслива. Усе Марія Степанівна прорахувала, крім одного…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇