Крик нареченої за дверима розбудив увесь готель. Батько вибив двері й, побачивши те, що сталося

Наталія закохалася з першого погляду. Ні, не в Сергія. У нього вона закохалася раніше, три роки тому, коли він пролив на неї каву в черзі по лате.

Пам’ятала кожну деталь — його розгублене обличчя, гарячі краплі на білій блузці, його безкінечні вибачення. А потім сміх. Її сміх.

І його здивовані очі, коли вона замість скандалу запропонувала йому купити їй нову каву. Відтоді вони не розлучалися. Але зараз ішлося про інше.

Про сукню. Вона висіла у вітрині салону «Біла казка», єдиного весільного салону в їхньому маленькому містечку. Мереживний корсет, спідниця хмарою, крихітні перлини на ліфі.

Наталія притиснула долоні до скла, мов дитина біля вітрини кондитерської. «Це вона», — видихнула вона.

Подруга Яна закотила очі. «Ти так кажеш про кожну сукню». «Ні, це вона».

Три години по тому Наталія стояла в примірочній, боячись дихати. Сукня сіла ідеально. Майже.

Продавчиня, літня жінка з професійною усмішкою, застібала блискавку на спині. «Чудово сидить, люба», — щебетала вона. «Просто створена для вас».

Блискавка йшла туго, дуже туго. На середині спини вона й зовсім застрягла. «Нічого страшного».

Продавчиня натиснула сильніше. «Розноситься». Наталія відчула, як зубці впиваються в шкіру.

«Ай». «Пробачте, дорога, зараз. Ось так».

Блискавка нарешті дійшла до кінця. Наталія видихнула, подивилася в дзеркало й забула про все. Вона була схожа на принцесу.

На справжню принцесу з тих казок, які мама читала їй у дитинстві. «Беру», — сказала Наталія. «Може, варто приміряти інші?» — обережно запропонувала Яна.

«У цієї блискавка якась…» «Розноситься», — хором сказали Наталія й продавчиня. Яна знизала плечима. Блискавка не розношувалася…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇