Криза різних ритмів: чесна історія про те, з якими реальними труднощами стикаються чоловіки в нерівному шлюбі

— Донечка його приїхала. І не просто приїхала — вирішила залишитися. На кілька днів. А мені якраз післязавтра треба було їхати по папери. Тепер сиди й усміхайся.

— Ну з’їздиш потім. Що такого?

— Ти не розумієш? Марина мене ненавидить. Вона все зіпсує. Якщо Володимир помре, вона вчепиться в дім і нічого мені не дасть. А я заради чого все це терплю?

Марина відчула, як кров кинулася в обличчя.

— Гаразд, — швидко сказала Лариса. — Піду. Ще не вистачало, щоб хтось почув. Потім поговоримо.

Кроки віддалилися.

Марина ще кілька секунд стояла нерухомо. Сигарета так і залишилася незапаленою. Її трусило не від холоду — від люті. Усі сумніви зникли. Вона почула досить.

Вона повернулася до дому майже бігом.

Володимир Андрійович лежав у ліжку й читав. Побачивши обличчя доньки, він одразу відклав книжку.

— Що сталося?

Марина зачинила двері й розповіла все. Швидко, жорстко, без пом’якшень. Вона бачила, як батько блідне, як хмуриться, як хоче не вірити.

— Тату, вона чекає твоєї смерті. Вона говорила про дім. Про папери. Про те, що я їй заважаю.

— Ні, — глухо сказав Володимир Андрійович. — Ти неправильно зрозуміла. Лариса не могла…

— Могла! — урвала його Марина. — І сказала саме це.

— А що ти робила за лазнею?