Лариса збирала чоловіка на ювілей і вирішила викинути старий костюм, аж раптом знайшла в кишені несподівану річ

Вона швидко зрозуміла, де може стати незамінною. Одні люди потребували жартівливих розіграшів, красивих сюрпризів, примирень і постановних чудес. Іншим було потрібне дещо значно темніше: переконливе алібі перед дружиною, начальником, родичами, партнерами; акуратно створена легенда; чужі очі, яким треба було показати рівно те, що вони мають побачити. Так народився «Факір на годину» — компанія з подвійним дном.

Офіційно фірма виконувала бажання. Неофіційно — конструювала обставини. Світлі замовлення йшли через приймальню, з усмішками, договорами й листівками. Темні потрапляли до Варвари напряму, найчастіше вночі, через перевірених людей. Вона дивувалася жорстокості й дурості клієнтів, але брала гонорари без зайвих запитань. Грошей потрібно було багато й постійно. Помста, якщо її готують три десятиліття, вимагає не лише пам’яті, а й коштів.

Варвара не вважала себе доброчинницею. Люди приходили до неї не тому, що заслуговували на допомогу, а тому, що були готові платити за зручну картину світу. Одному треба було переконати дружину, що відрядження затяглося. Іншому — показати партнерам уявну зустріч. Третьому — влаштувати зникнення так, щоб ніхто не поставив зайвого запитання. Вона бачила людські слабкості зблизька й давно перестала дивуватися тому, як дешево іноді продається совість.

Найкраще Варварі вдавалися легенди. Вона могла створити людині репутацію з нуля, розкласти її по деталях, забезпечити свідків, сліди, дзвінки, випадкові зустрічі, правдоподібні підтвердження. Її команда була перевірена всебічно, і ніхто жодного разу не підвів. Навіть самозакоханий Гордій Гриневич, цей любитель смокінгів і дзеркал, слухняно зробив усе, що від нього вимагалося, хоча навіть не зрозумів, навіщо його ведуть за руку.

Купити його виявилося смішно легко. Варвара дістала для нього рідкісний комплект, про який він мріяв, і пообіцяла далі добирати йому такі речі, що міські знаменитості заздритимуть. Гордій поплив. У відповідь на блиск тканини й обіцянку винятковості він дозволив втягнути себе в історію з тестом ДНК. Він слухняно здав зразок і навіть не запідозрив, що далі Варвара розпорядиться ним по-своєму. Результатові він повірив одразу: маленька Софія Савчук нібито була його донькою, а таємниця, як йому здавалося, надійно схована.

Насправді до дослідження дійшов не той біологічний матеріал, який здавав Гордій. Сам він про це не підозрював. Варварі було потрібне зовсім інше: підштовхнути до прірви Дем’яна Назаровича Турченка, людину, яку в колишньому житті знали на прізвисько Тур. Саме він колись зрадив Яструба. Саме він збудував своє багатство на чужій загибелі. І саме він тепер мав одного дня відчути, як земля йде з-під ніг.

План будувався довкола банального, майже вульгарного трикутника. Турченко, вже немолодий, багатий і обережний, закохався в Марину Савчук так, як закохуються пізно й беззахисно. Марина була юною, сліпуче вродливою і не надто глибокою. Тіло — ніби з мармуру, обличчя — лялькове, рухи — котячі. Вчилася вона погано, але Дем’ян Назарович влаштував її до навчального закладу, найняв викладачів, дбав про майбутнє. Він був значно старший і розумів, що не вічний. Хотів залишити своїй дівчинці безпеку, статус і гроші.

Біда полягала в тому, що сама Марина була захоплена Гордієм Гриневичем. Вона ходила на його вистави, чекала біля службового входу, надсилала записки, дивилася так, що навіть лінивий до жіночої уваги артист не встояв. Гордієві полестило, що така юна красуня сама шукає його прихильності. Йому не довелося домагатися, вигадувати, витрачатися, бути наполегливим. Марина все робила за двох, і це влаштовувало його якнайкраще.

Побачення вона організовувала несподівано вправно. Дем’ян Назарович часто виїжджав у справах, а приставлену охорону Марина давно навчилася обманювати. Зобразить слабкість, поскаржиться на головний біль, попросить залишити її вдома відпочивати, а потім зникне через сусідній під’їзд, дах або запасний вихід. У чомусь їй вистачало і розуму, і винахідливості. Особливо коли йшлося про задоволення, які забороняв її лагідний, ревнивий, небезпечний покровитель.

Коли Марина зрозуміла, що вагітна, вона навіть відчула гордість. Їй здавалося, що дитина буде від знаменитого актора, від чоловіка, якого в місті впізнають і обговорюють. Гордій захвату не виявив. Тема дітей і тут виявилася йому чужою. Тоді Марина обережно повідомила новину Дем’янові Назаровичу. Той не допускав думки про суперника й повірив одразу. Жодних перевірок, жодних підозр. Його любов була сліпою, майже вдячною.

У належний час народилася маленька Софія. Дівчинку записали на прізвище матері. Турченко не став офіційно визнавати батьківство, але утримував дитину щедро. До малечі він не відчував того шаленого захвату, який відчував до Марини, і сам намагався не думати, чому так. Обов’язок виконував чесно: дім, няня, лікарі, одяг, іграшки. Марина швидко повернула собі свободу, передавши турботи про доньку кваліфікованій няні…