Максим повернувся, щоб здивувати батьків, але знайшов їх на снігу біля своєї вілли — і це було пов’язано з його успіхом

Геннадій глибоко вдихнув, наче слова завдавали йому фізичного болю.

— Вона казала комусь, кого назвала «любий», що все йде за планом, що незабаром тобі доведеться обирати між нами та своєю фірмою і що, коли ти зробиш неправильний вибір, як вона й очікувала, вона нарешті отримає повний контроль над твоєю фірмою.

Максим відчув, як земля йде з-під ніг.

— Це не має сенсу. Світлана не має доступу до моєї фірми. Ми партнери в деяких проєктах.

— Але, синку… — голос Геннадія зірвався. — Вона сказала ще дещо. Сказала, що Оксана бездоганно впоралася, блокуючи дзвінки від цього настирливого старого. Ти так і не дізнався, що твій батько хворий, аж поки не стало надто пізно робити щось таке, що не виставило б тебе лиходієм.

Світ Максима зруйнувався за одну мить. Оксана, його довірена асистентка протягом трьох років, жінка, яка керувала його розкладом, фільтрувала його дзвінки, мала доступ до всієї його електронної пошти, була невидимою рукою, що тримала його далеко від батьків, навіть коли вони відчайдушно його потребували.

— Чому? — прошепотів Максим. — Чому вона це зробила?

Геннадій поклав тремтячу руку на руку сина.

— Бо хтось попросив її про це або заплатив їй. І я думаю, ми обоє знаємо, хто.

Перш ніж Максим устиг відповісти, Олег увірвався до кухні з обличчям, спотвореним страхом.

— Максиме Владиславовичу! Лариса Сергіївна впала нагорі. Вона не може підвестися.

Максим злетів сходами, перестрибуючи через три сходинки. Серце калатало у грудях. Він знайшов матір на підлозі в коридорі: вона тремтячими руками тримала конверт з обгорткового паперу. Її обличчя було блідим, а зморшкуватими щоками текли сльози.

— Мамо, мамо, що сталося?

Максим опустився біля неї навколішки, допомагаючи їй сісти, притулившись до стіни. Лариса тремтячими руками підняла конверт. Її голос був зламаним шепотом.

— Синку, я зайшла до твого кабінету, шукала книжку для твого тата й знайшла це. Пробач мені, я не хотіла нишпорити, але коли побачила фотографії, то не змогла втриматися.

Незграбними руками Максим відкрив конверт. Його світ зруйнувався вдруге за цей ранок.

Фотографії. Світлана цілує Віктора Кравченка в готелі. Світлана підписує документи в адвокатській конторі та шлюбний контракт, від якого в нього похолола кров у жилах. У разі розлучення або розставання Світлана мала б право на 50% усієї нерухомості та фірм Максима Мельника.

Але те, що остаточно його знищило, — це дата контракту. Його було підписано за шість місяців до того, як він зробив їй пропозицію. Від самого початку все було пасткою.

— Синку, — прошепотіла Лариса голосом, зламаним від болю. — Ця жінка ніколи тебе не любила.

— Вона хотіла лише твої гроші, а коли побачила, що ми можемо змусити тебе її відкинути, вирішила використати нашу любов проти тебе. Вона перетворила нас на зброю, щоб тебе знищити.

Максим допоміг матері підвестися, підтримуючи її, поки вона тулилася до нього, наче він був єдиною незмінною річчю в зруйнованому світі. Олег прибіг із чашкою води. Його обличчя відбивало батьківську турботу про сина. Геннадій з’явився в коридорі, важко дихаючи від зусиль після підйому сходами. Побачивши фотографії на підлозі, він похмурнів від суміші гніву й смутку.

— Тату, тобі треба відпочити, — благав Максим, проводжаючи обох батьків до головної спальні.

— Відпочину, коли ти будеш у безпеці, — прямо відповів старий. — Сину мій, послухай мене. Ця жінка влаштувала тобі пастку, але пастки працюють в обидва боки. Якщо в неї є таємниці, ти можеш їх знайти й використати для свого захисту.

— Я не такий, як вона. Тату, я не граю нечесно.

Лариса взяла обличчя сина в долоні, змушуючи його подивитися їй у вічі.

— Річ не в нечесній грі, синку. Річ у справедливості, у тому, щоб вона не зруйнувала більше життів. Синочку, якщо я чогось навчилася в житті, то це того, що мовчання перед злом — це співучасть. Ти не можеш дозволити, щоб їй це зійшло з рук.

Максим подивився на своїх батьків — крихких, старих, хворих, але все ж сильніших, ніж він будь-коли був, бо вони розуміли те, про що він забув у гонитві за успіхом: справжня сила походить не від влади чи грошей, а від чесності й любові…