Медовий місяць перетворився для мене на випробування, коли один дзвінок відкрив небезпечну правду

— Тут технічні документи по будинку, показання сусідів, відомості про рахунки, дані щодо телефону, матеріали про продаж будинку. Загальна картина тривожна.

Власов відкрив папку й почав читати. Повільно, уважно, роблячи нотатки. Марина сиділа навпроти, відчуваючи, як кожна хвилина розтягується до нестерпності.

Нарешті слідчий відклав останній аркуш.

— Так, ситуація підозріла. Зникнення дружини, відсутність заяви про розшук, будівельні роботи в підвалі, подальший продаж будинку за зниженою ціною. Ознаки приховування злочину є.

— Ви почнете справу? — запитала Марина.

— Спершу проводиться перевірка. Треба офіційно опитати свідків, підняти архіви, витребувати документи. Якщо підстави підтвердяться, буде винесено постанову про розкриття підлоги в підвалі.

— Скільки це займе?

— Кілька днів. Тиждень, можливо трохи більше. Ви розумієте, що назад дороги не буде?

Марина подивилася на нього просто.

— Я повинна знати правду.

Власов кивнув.

— Тоді пишіть заяву. Докладно. Все, що знаєте. Усі дивності в його поведінці теж зазначте.

Вона писала довго. Про дзвінок. Про шлюб. Про Віру. Про те, як Роман уникав розмов про минуле. Про довіреність. Про свої страхи. Коли закінчила, руки тремтіли.

Слідчий прийняв заяву.

— Тепер поводьтеся спокійно. Не показуйте чоловікові, що відбувається. Я зв’яжуся з вами, коли будуть результати.

На вулиці Марина вперше за довгий час відчула, що напруга трохи відпустила. Вона зробила те, що мусила.

— Дякую вам, — сказала вона Морозову.

— Рано дякувати. Найважче попереду.

Наступні дні стали катуванням очікування. Марина намагалася поводитися як раніше, але їй дедалі гірше вдавалося зберігати спокій. Роман спостерігав за нею. Надто уважно. Питав, з ким вона говорить. Одного разу взяв її телефон зі столу, ніби випадково, і затримав його в руці на кілька секунд довше, ніж слід було.

На п’ятий день подзвонив Власов.

— Перевірку завершено. Свідки підтвердили дані. Документи відповідають архівним відомостям. Післязавтра о десятій ранку буде проведено розкриття підлоги в будинку, який раніше належав вашому чоловікові. Ваша присутність не обов’язкова, але ви маєте право бути там.

— Я приїду, — відразу сказала Марина.

У призначений день вона повідомила Романові, що їде на два дні у справах компанії. Він насупився, але сперечатися не став.

— Робота важливіша за чоловіка? — запитав він з усмішкою.

— Це терміново.

— Гаразд. Тільки дзвони.

Марина взяла невелику сумку й поїхала.

Будинок стояв у тихому селищі за містом. Невелика двоповерхова будівля, паркан, голі гілки дерев, вузька доріжка до ґанку. Біля хвіртки нервово курив нинішній власник, Олег Тихонов. Поруч стояли дві службові машини.

Власов вийшов із будинку й кивнув Марині….