Молодший брат привів у дім наречену й одразу спробував поставити сім’ю перед новими правилами

Мама заплакала.

— Я не підписала… Вона сказала, просто зразок…

Сергій раптом ступив до мене.

— Ми хотіли по-доброму.

— По-доброму? Ви зайшли без дозволу, поки мене не було, і тиснули на матір після операції.

— Не тиснули! — крикнув він, але голос зірвався.

Ірина роздратовано глянула на нього.

— Сергію, не виправдовуйся.

Ось тоді він уперше не послухався одразу. Він дивився на маму, на її тремтячі руки, на батька, який сидів згорбившись, як старий, хоча ще вчора сварився з табуреткою. Щось у його обличчі тріснуло.

— Іро, ти сказала, ми просто поговоримо.

— Ми й говоримо.

— Ти сказала, Аня буде до восьмої на роботі.

Тиша стала в’язкою.

Я повільно повернулася до Ірини.

— Звідки ви знали, до котрої я працюю?

Вона кліпнула. Один раз.

— Сергій сказав.

— Я не казав, — тихо промовив Сергій.

Це були перші слова, які він сказав не проти мене.

Я дістала з сумки теку тітки Ліди й поклала поруч із її «чернеткою».

— Тоді поговоримо всі разом.

Ірина побачила фотографію зверху. Обличчя її змінилося миттєво. Не переляк — лють. Швидка, гола, справжня.

— Ви порпалися в чужому минулому?

— У нашому минулому. Ви вже приходили в цю сім’ю. Через тітку Ліду.

Сергій насупився.

— Яку Ліду?

Я показала йому фотографію. Його руки, коли він узяв знімок, тремтіли.

— Іро?

— Старе знайомство, — різко сказала вона. — Не має значення.

— Ти казала, що вперше бачиш мою сім’ю.

— Бо це неважливо!

— Неважливо? — перепитав він.

І я побачила, як до нього починає доходити. Повільно, болісно. Не все одразу, ні. Люди рідко прозрівають від одного удару. Але в ньому пішла тріщина.

Я відкрила документи.

— Десять років тому Ірина вже намагалася через довіреність провернути оборудку з майном нашої родички. Є заява, копії, контакт нотаріуса. Нічого не довели до суду, бо Ліда вчасно відкликала довіреність. Зараз схема схожа: знайти скривдженого члена сім’ї, увійти в довіру, переконати, що його обділяють, тиснути на літніх власників.

— Ти брешеш, — сказала Ірина. Але голос у неї вперше був не гладкий.

— Камера в передпокої пише з моменту відчинення дверей, — сказала я. — Там буде видно, як ви зайшли, що говорили, які папери поклали перед мамою. І чути теж.

Ірина зблідла.

Сергій різко подивився на шафу.

— Камера?