Молодший брат привів у дім наречену й одразу спробував поставити сім’ю перед новими правилами

— Так. Що Ліда?

Я показала документи. Батько довго гортав, обличчя в нього сіріло.

— Треба Сергієві показати.

— Він скаже, що ми підробили.

— Може.

— Але показати треба.

Я написала братові: «Нам треба поговорити без Ірини. Є документи, які стосуються її минулого. Це важливо». Він не відповів. За годину прийшло повідомлення з незнайомого номера: «Не лізьте не у свою справу. Сім’я у вас уже розвалилася, не погіршуйте».

Я зберегла скриншот.

Наступного дня все зірвалося.

Мені зателефонувала сусідка знизу, Тамара Іванівна, поки я була на роботі.

— Аню, у вас там шум. Двері наче відчинені. Якийсь чоловік і жінка.

Я відчула, як земля пішла з-під ніг.

— Мама вдома?

— Не знаю, мила. Я чую, сваряться.

Я зірвалася, навіть не вимкнувши комп’ютер. У таксі руки не слухалися, я тричі не могла застебнути ремінь. У голові стукало: «Тільки б мама. Тільки б не мама».

Коли я піднялася на поверх, двері нашої квартири були прочинені. Новий замок не був зламаний — його відчинили ключем. Тим самим, який Сергій, вочевидь, зробив заздалегідь, поки ще мав стару в’язку.

У передпокої стояли дві великі сумки. З кімнати долинав голос Ірини:

— Підписуйте, Наталіє Павлівно, і все закінчиться. Вам же спокійніше буде. Сергій поруч, я поруч. Анна поїде, вона все одно вас ненавидить за те, що життя змарнувала.

Я увійшла тихо. Камера над шафою блимала зеленим.

Мама сиділа за столом бліда, в халаті, перед нею лежали аркуші. Сергій стояв біля вікна, нервово смикав штору. Батько був поруч із мамою, але Ірина тримала ситуацію в руках: схилилася над столом, ручку поклала просто перед маминими пальцями.

— Приберіть папір, — сказала я.

Усі обернулися. Сергій здригнувся.

— Аню…

— Що це?

Ірина випросталася.

— Угода про порядок проживання. Чернетка.

Я підійшла до столу. На першому аркуші великими літерами було написано «Попередня угода». Нижче — пункти про те, що батьки «не заперечують» проти проживання Сергія та його майбутньої дружини, зобов’язуються виділити їм маленьку кімнату, а також «розглянути можливість оформлення частки на користь сина в рахунок майбутньої спадщини».

— Чернетка? — спитала я. — Із маминим підписом унизу?