Начальник був певен, що до ранку жінка стане поступливішою, аж поки не відчинив важкі двері

Невдовзі Дарину почали надто часто викликати до завідувача архіву та інших керівників. Її розпитували, які теки вона брала, чому затримується після зміни і чи не втомилася від нудної роботи. Розмови подавалися як дружня турбота, але очі співрозмовників залишалися настороженими й порожніми. Кілька разів їй пропонували переведення до далекої установи, запевняючи, що молодій співробітниці там буде спокійніше.

Вона не сперечалася й не виявляла підозр. Відповідала коротко, опускала погляд, намагалася виглядати людиною, яку покарання змусило скоритися. Нехай вважають її наляканою, наївною й безпечною. Ночами Дарина потай знімала копії, передруковувала списки й записувала прізвища, а потім складала матеріали у вузький простір за опалювальною трубою, куди, судячи з багаторічного пилу, ніхто не зазирав.

Однак навіть повний сховок нічого не змінював, доки вона не розуміла, кому можна довірити документи. Відповідь з’явилася на третій день роботи в архіві. Розбираючи особову справу Філіна, Дарина виявила між сторінками маленький складений аркуш. На ньому були контактна адреса й два короткі рядки: «Ми все ще люди. Якщо готова продовжити, знайди нас».

Почерк був незнайомий, однак перші слова дослівно повторювали відповідь Філіна на її запитання в п’ятій камері. Для Дарины ця фраза стала знаком, що пов’язував записку з ним. Того ж вечора вона скористалася вказаним контактом: надіслала коротке попередження про стеження, знімки кількох важливих документів і фотографії переписаних списків. Відповіді не надійшло, тож Дарина сховала записку й повернулася до роботи, намагаючись дихати рівно, хоча всередині все вже зрушило з місця.

На четверту ніч її роботи в архіві двері раптом розчинилися. До приміщення вдерлися люди в чорних масках і одязі без розпізнавальних знаків. Один збив Дарину з ніг, інший викрутив руки за спину; щокою вона вдарилася об холодну підлогу й відчула запах пилу. Чоловік, що нахилився до неї, прошепотів, що вона полізла туди, куди не слід було.

Удар прийшовся зненацька. Стеля, шафи й темні постаті змішалися в одну пляму, після чого все зникло. Останньою ясною думкою Дарины було розуміння, що її викрили…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇