Начальник був певен, що до ранку жінка стане поступливішою, аж поки не відчинив важкі двері

Філін випростався. Бугай клацнув пальцями й відступив до нар, Бритий теж зайняв своє місце, ніби всі заздалегідь знали, яку сцену збирається побачити той, хто ввійде. Дарина підвелася з підлоги, склала плед і залишилася біля стіни. Серце знову забилося швидше, але колишньої безпорадності вона вже не відчувала.

Двері розчинилися з різким скрипом. На порозі з’явився полковник Гайдук у бездоганно випрасуваній формі, з нагородними планками на грудях і самовдоволеним виразом людини, певної у своїй перемозі. Він оглянув камеру, затримуючи погляд на кожному обличчі, а потім подивився на Дарину.

— Ну що, як минула ніч? — запитав він з удаваною турботою. — Невже так сподобалося, що й говорити не хочеться?

Дарина стиснула губи й промовчала. Гайдук ступив до неї, але Філін став між ними.

— Далі не йди, Гайдуку.

Полковник різко зупинився. Ніхто з ув’язнених зазвичай не звертався до нього на прізвище, тим паче таким тоном.

— Ти забув, з ким розмовляєш, старий?

— Навпаки. Я надто добре знаю, хто ти.

Гайдук запитав, чи не намагається ув’язнений йому погрожувати. Філін спокійно відповів, що начальник програє, якщо зараз не відступить. Полковник розсміявся й нагадав співрозмовникові про ґрати: досить одного наказу, щоб його винесли звідси в мішку. Старий ступив ще на крок ближче, і Дарина насилу вірила, що він здатен стояти так спокійно перед людиною, якої боялася вся установа.

Філін повідомив, що зібрав листи, свідчення, прізвища й дати. У них були відомості про знущання з ув’язнених, розправи над наймолодшими, замовлене Гайдуком убивство та фіктивне розслідування цього злочину. Частина копій уже покинула установу й перебувала в людей, здатних надати їм розголосу.

Самовпевненість зникла з обличчя полковника. Він запитав хрипким голосом, чи не блефує старий.

— Перевір, — запропонував Філін. — Накажи ізолювати мене або вбити. Наступного дня матеріали потраплять до незалежних журналістів. Тоді ти сам опинишся за ґратами поруч із тими, з кого стільки років знущався.

Гайдук дивився на нього, і в його мовчанні вперше проступила розгубленість. Дарина зрозуміла, що в цій брудній камері один беззбройний ув’язнений зупинив начальника не силою й не криком, а правдою, яку той не міг замкнути разом із ним. Кілька секунд полковник іще намагався зберегти колишній вираз, але переляк на його обличчі ставав дедалі помітнішим…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇