Пенсіонер на старій машині не поступився дорогою чиновнику з мигалкою — і зустріч закінчилася несподівано

Він виїхав раніше, сподіваючись проскочити до основного напливу машин. Та, схоже, так само вирішили всі інші. Тепер його стара малолітражка заглухла в найнедоречнішому місці, а позаду, завиваючи, летів величезний чорний автомобіль. Павло Григорович мимоволі втягнув голову в плечі.

— Тільки б пронесло, — прошепотів він, хоча сам уже не вірив у вдачу.

Седан на мить скинув швидкість. Роман машинально натиснув на гальма, але із заднього сидіння пролунав такий лютий крик, що він здригнувся.

— Тисни! Проскочиш! Не смій гальмувати!

Олег Петрович уже не контролював себе. Він обсипав незнайомого діда лайкою, називав його перешкодою, розвалюхою, нікчемним водієм і ніби зовсім забув, що перед ними не перепона на дорозі, а жива людина. Роман, підкоряючись звичному страху втратити роботу, знову натиснув на газ.

Чорний седан рвонув у вузький проміжок між застиглою малолітражкою та щільним рядом машин. Щілина виявилася надто тісною. Пролунав різкий металевий скрегіт, по боці старого автомобіля пройшла глибока вм’ятина, бампер зірвав шмат обшивки, іскри бризнули під колеса. Седан сіпнувся, застряг і заглух, ніби сам не витримав власної нахабності.

Павло Григорович заплющив очі й прикрив голову руками. Серце калатало так, ніби хотіло вирватися з грудей. Він іще не встиг оговтатися, як задні дверцята чорної машини розчахнулися, і до нього майже бігом рушив Олег Петрович. Обличчя в чиновника перекосилося від злості….