Під час першого візиту наречений назвав свою матір господинею моєї квартири, але вже за хвилину його впевненість щезла

Богдан заявився до неї із загадковою усмішкою, тортом в одній руці й великим пакетом своїх речей у другій. Він нещодавно зробив їй офіційну пропозицію. Марина погодилася, але з однією умовою.

До весілля вони мали притертися в побуті. От Богдан і вирішив притиратися на повну. Він кинув пакет біля порога.

— Це що за переселення народів? — Марина схрестила руки на грудях, загороджуючи прохід.

— Та в мами пралка зламалася. Уявляєш, трагедія. Вона там руками щось полоще. Але моїй сорочці я її не довірю. Ще зіпсує. Нехай у тебе полежать. На вихідних випереш. Заодно повчишся, як мої комірці прасувати.

Він підморгнув їй, щиро вважаючи, що щойно сказав чудовий комплімент. Марина глибоко вдихнула. Сніжок, який сидів на тумбочці для взуття, загрозливо загуркотів, явно прицілюючись до шкіряного черевика гостя.

— Отже так, радість моя. — Голос Марини звучав рівно, але в ньому проступав той самий метал, яким можна різати рейки. — Забирай цей мішок із пахощами чоловічої втоми. Неси його в будь-яку хімчистку міста. Моя машинка призначена для інших цілей.

Богдан насупився.

— Ти якась злюча стала, як ми заяву подали. Мама казала, що сучасні дівчата зовсім не вміють дбати про сім’ю. Гаразд, не пирхай. Завтра влаштуємо нормальні посиденьки. Я сюрприз приготував. Дійдемо компромісу.

План Богдана був простий і геніальний, як цеглина. Він вирішив, що Марина просто не знає, як має поводитися справжня правильна жінка. Тому потай запросив важку артилерію — Галину Петрівну, щоб та провела майстер-клас на Марининій території й показала, як треба обслуговувати майбутнього чоловіка…