Під час першого візиту наречений назвав свою матір господинею моєї квартири, але вже за хвилину його впевненість щезла

Настала субота. Марина, нічого не підозрюючи про підступні плани, накрила невеликий стіл. Вони пили чай.

Богдан, як завжди, вимагав підвищеної уваги. То йому цукор не такий солодкий, то заварка не того відтінку. Він розвалився на стільці, розкинувши лікті на столі так широко, що ледь не змахнув вазочку з печивом.

І тут у коридорі пролунав різкий, наполегливий дзвінок.

— О, мама приїхала. Іди відчиняй, приймай господиню, — заявив наречений.

Марина спокійно встала з-за столу, кинувши на Богдана важкий погляд. Сюрприз виявився з подвійним дном. Запрошувати свекруху без попередження — це було прямим порушенням усіх меж.

Вона клацнула замком і розчинила двері. На сходовому майданчику стояла Галина Петрівна. Вона мала трохи розпатланий вигляд.

У руках стискала величезну сумку-шопер, а дихала так, ніби щойно підтюпцем пробігла марафон від самого дому.

— Добрий день, Галино Петрівно! — Марина відступила на крок, очікуючи, що зараз почнеться інспекція плінтусів і перевірка пилу на шафах. Але свекруха навіть не глянула на невістку.

Вона влетіла в коридор, скинула туфлі, просто в пальті протупотіла на кухню й зупинилася навпроти Богдана, який уже розплився в самовдоволеній усмішці.

— Ну що, мамо, показуй клас! — радісно сповістив наречений.

Галина Петрівна з розмаху кинула свою сумку на вільний стілець…