Після аварії мільйонер удав, що не прийшов до тями, і почув розмову, якої зовсім не очікував

Кроки. Тихий скрип коліщат відра по підлозі. Прибиральниця працювала в кутку біля вікна — методично, не поспішаючи, як людина, яка знає, що її робота нікуди не дінеться.

Потім біля дверей з’явилася медсестра, молоденька — Олег це відчув за голосом, легким і трохи невпевненим. — Шкода чоловіка, — сказала прибиральниця, не припиняючи водити шваброю. — Уже третій день.

— Родичі весь час чергують, — озвалася медсестра.

— Дружина була сьогодні вранці, — вела далі прибиральниця, і в її голосі з’явилося щось таке, не осуд, але близько до нього. — Я чула, як вона телефоном розмовляла в коридорі.

— Думала, що поруч нікого немає. Олег лежав нерухомо. Дихав рівно.

Але щось усередині нього зосередилося, напружилося, як струна перед тим, як її торкнуться. — І що? — спитала медсестра.

— Казала, що вже не може дочекатися, коли все це скінчиться, — прибиральниця зробила паузу, ніби сама не була певна, чи варто продовжувати…