Поки свекруха обіцяла девереві закрити іпотеку, рієлтор телефоном уже обговорював моє виселення. Тоді я вирішила втрутитися

Він важко дихав і мовчки дивився на знахідку. Людмила Петрівна застигла у дверях; від колишньої величі не лишилося нічого, крім злості людини, спійманої на гарячому. Олеся підійшла до чоловіка, спокійно забрала документи й перевірила, чи все всередині. Потім рівним голосом промовила:

— А я ж думала, куди вони зникли. Мабуть, ваші рушники випадково склалися точнісінько за формою нашої папки.

Тарас повернувся до матері. Він запитав, навіщо вона вкрала папери, впустила сторонніх у чужий дім і намагалася розпорядитися житлом, поставивши господарів перед доконаним фактом. Заперечувати далі було безглуздо. Людмила Петрівна обрала звичну зброю — звинувачення, перемішане з жалістю.

— Бо ви невдячні егоїсти! У вас дві квартири й машина, а рідного брата дружина виганяє на вулицю. Я мати, мені боляче дивитися, як він мучиться. Виявіть хоч трохи людяності: вам одного житла досить, зате Богдана ви врятуєте.

Вона вчепилася пальцями в рукав Тараса й знову назвала його добрим хлопчиком, який завжди розумів матір. Треба було лише переконати «оцю свою» погодитися на продаж. Богдан, якого привабили крики, вже стояв у дверях і старанно кивав. Він запевнив брата, що готує перспективний бізнес-план і поверне повну вартість квартири, щойно проєкт почне приносити гроші.

Тарас довго розглядав сорокарічного чоловіка з пухкими щоками й неспокійними очима. Здавалося, вперше він побачив брата без материнських виправдань і красивих слів про швидкий успіх. Нарешті Тарас промовив:

— Так, я тебе знаю. Тепер особливо добре.

Тарас відчепив пальці матері від свого рукава й несподівано погодився допомогти. Людмила Петрівна одразу засяяла, вирішивши, що син отямився й визнав її правоту. Вона обернулася до Олесі з тріумфальним виглядом, але Тарас зупинив її й підійшов упритул до Богдана. Старший брат занервував і відступив на крок.

— На нашому об’єкті зараз бракує підсобних робітників, бо за місяць здача, — виразно сказав Тарас. — Якщо працювати без вихідних, за місяць можна заробити близько ста тисяч. Треба готувати розчин, носити цеглу, копати траншеї; зміна починається о сьомій ранку й закінчується о восьмій вечора. Я зараз зателефоную керівникові, а завтра о пів на сьому ти будеш біля прохідної з посвідченням особи…