Поки свекруха обіцяла девереві закрити іпотеку, рієлтор телефоном уже обговорював моє виселення. Тоді я вирішила втрутитися

Обличчя Богдана витяглося. Він закліпав, ніби сказане завдавало йому фізичного болю, і відразу згадав про спину. Потім заявив, що створений для розумової праці й зайнятий розробкою стратегії, а цегла з лопатою зовсім не відповідають його здібностям. Тарас вислухав ці заперечення без найменшого співчуття.

— Твоя стратегія закінчилася тим, що Яна виставила речі в під’їзд, а мати полізла красти документи в родичів. П’ять років ти жив за рахунок дружини. Тепер вона поставила умову, і оплачувати свою квартиру ти будеш сам. Бери лопату й виплачуй іпотеку — іншого рішення немає.

Він додав, що з їхнього сімейного бюджету Богдан більше не отримає жодних грошей. Фразу про нові спроби тягнути кошти з матері Тарас не закінчив, але стиснутого кулака виявилося досить. Богдан мовчки відступив у коридор. Натомість Людмила Петрівна верескнула, назвала молодшого сина підлотником і обурилася тим, що людину з вищою освітою відправляють на будівництво, де з нього напевно сміятимуться.

— Освіта в нього незакінчена, — холодно нагадав Тарас. — Нехай заодно застосує її під час вирівнювання траншей.

— Ходімо, Олесю. Нам тут більше нічого робити, — сказав Тарас, і подружжя почало мовчки вдягатися в передпокої. Людмила Петрівна стояла біля стіни, трималася за груди й сипала їм услід прокльонами. У розпаді сім’ї вона звинуватила жадібну невістку, яка нібито налаштувала сина проти рідної матері, а наостанок оголосила, що більше ніколи не переступить поріг їхнього дому. Двері, що грюкнули, обірвали цей потік слів.

Надворі тягло прохолодою. Олеся притискала до грудей повернену папку, поки Тарас шукав ключі від машини. Він визнав, що сам надто довго заплющував очі на материні розмови й сподівався, ніби все обмежиться невдоволеним бурчанням. Олеся мовчки сіла поруч. Додому вони їхали з несподіваним відчуттям легкості: проблема, що накопичувалася місяцями, нарешті вилізла назовні, хай і в найнеприємніший спосіб.

Наступного ранку Богдан, як і слід було чекати, біля прохідної не з’явився. Тарас не став з’ясовувати причин і навіть не зателефонував йому — відповідь була очевидна наперед. Минуло два тижні, і в суботу вранці у двері подружжя наполегливо подзвонили…