Реакція залу, коли я попросила відкрити мій подарунок після витівки свекрухи
— Він замкнув мене в спальні. Ззовні. Я не можу вийти.
У мене заледенілі руки.
— Ти сама?
— Так. Ми вночі посварилися. Я сказала, що не продам будинок. Я зачинилася в спальні. Вранці прокинулася — двері замкнені ззовні. Він пішов.
Я вже бігла до машини.
— Тримайся. Я їду.
— Мамо, мені страшно. Живіт тягне. Мені зле.
Я мчала порожніми ранковими вулицями, майже не бачачи дороги. У голові було тільки одне: встигнути.
Будинок був замкнений. Я стукала, дзвонила, кричала — марно. Оббігла навколо, шукала відчинене вікно. Все зачинено.
Нарешті почула слабкий голос Лади з другого поверху.
— Мамо…
Я побачила її обличчя за склом. Бліде, заплакане. Вона трималася за живіт.
Я викликала рятувальників.
— Моя донька замкнена в будинку. Вона вагітна. Їй потрібна допомога.
Вони приїхали швидко, але ці хвилини здалися мені вічністю. Двоє чоловіків з інструментами зламали вхідні двері. Я кинулася нагору.
Двері спальні були замкнені ззовні. Ключ стирчав у замку.
Я повернула його.
Лада сиділа на підлозі біля ліжка, обійнявши живіт. Крижана, бліда, з червоними очима.
— Мамо…
Я опустилася поруч і пригорнула її до себе.
— Все. Я тут.
Рятувальники перевірили тиск, викликали швидку. Один із них, чоловік із втомленим обличчям, тихо сказав:
— Це серйозно. Ви можете звернутися до поліції. Замкнути людину проти її волі — злочин. Тим більше вагітну жінку.
Лада опустила очі.
— Я не знаю…
— Знати зараз не потрібно, — сказала я твердо. — Ти збираєш документи, речі, найнеобхідніше. І їдеш зі мною.
— Але…
— Він замкнув тебе в кімнаті. Вагітну. Це не сім’я, Ладо. Це небезпека.
Лікарі оглянули її. Серйозної загрози не було, але рекомендували спокій і нагляд. Лада відмовилася від госпіталізації й погодилася їхати до мене.
Я зібрала документи на будинок, паспорт, медичні папери, одяг, трохи косметики. Лада сиділа на ліжку й дивилася порожньо, ніби не могла повірити, що все це сталося з нею.
Йдучи, вона озирнулася на кімнати.
— Я вагітна. Що мені тепер робити?
Я обійняла її за плечі.
— Жити. Просто жити. І бути вільною.
Три дні Лада майже не виходила з кімнати. Лежала під ковдрою, дивилася в одну точку, мало їла, майже не розмовляла. Іноді плакала, думаючи, що я не чую.
Я не квапила. Вона переживала шок. Зраду. Крах віри в людину, яку кохала.
На четвертий день я сказала:
— Нам потрібна допомога фахівця.
Я знайшла адвокатку — Олену. Вона займалася складними сімейними справами й захистом жінок у небезпечних стосунках.
Олена виявилася спокійною, уважною жінкою з твердим голосом. Вона вислухала нас, ставила запитання, робила нотатки. Коли Лада розповіла, як Кирило замкнув її в кімнаті, обличчя адвокатки стало жорстким.
— Це незаконне позбавлення волі. Ви маєте право звернутися до поліції. Але якщо поки що ваша мета — щоб він не наближався, ми можемо оформити захисний припис. Йому заборонять приходити, телефонувати, писати, з’являтися біля вашого дому й роботи. Порушить — будуть наслідки.
— А розлучення? — тихо спитала Лада.
— Розлучення почнемо паралельно.
Наступні дні були заповнені документами, зустрічами, заявами, нотаріальними діями. Олена пояснювала кожен крок, і це допомагало Ладі триматися.
Кирило дізнався про розлучення за тиждень.
Спершу він телефонував мені. Я не відповідала. Потім приїхав до мого дому, стояв під вікнами й кричав, вимагав побачити дружину.
Я викликала поліцію. Склали протокол. Із ним провели бесіду.
Потім з’явилася Вероніка.
Вона зателефонувала ввечері, голос був підкреслено ввічливий, але за ним кипіла злість.
— Марино, нам потрібно зустрітися. Без дітей. По-дорослому.
Я погодилася.
Ми зустрілися в кафе. Вероніка сиділа біля вікна, бездоганно вдягнена, з холодною усмішкою.
— Ми обидві матері, — почала вона. — І повинні думати про дітей.
— Я тільки цим і займаюся.
— Лада зараз не при собі. Вагітна, налякана, не мислить тверезо. Їй потрібна сім’я. Дитині потрібен батько. Кирило готовий пробачити її й повернути.
— Як шляхетно.
Вероніка стиснула губи.
— Добре. Тоді прямо. Ми готові на компроміс. Лада повертається до Кирила. Будинок залишає собі. Ми більше не вимагаємо його продавати. Крім того, купимо їм квартиру в хорошому районі, оформимо на неї. Оплатимо лікаря, пологи, все необхідне.
Я дивилася на неї й не вірила…
